Густоволо́сий, а, е. С густыми волосами. Желех.
Густоли́стий, а, е. С густой листвой. Желех.
Гу́стрик, ка, м. Кукиш. Борз. у.
Гу́сю, меж. = Гусь. Вх. Лем. 406.
Гуся́, ся́ти, с. = Гусеня. Ном. № 3411.
Гуся-на́! меж. = I. Гусь. Вх. Уг. 250.
Гуся́р, ра, м. 1) Гусь-гермафродит. ЕЗ. V. 173. 2) = Гусятник 1. Вх. Лем. 406.
Гуся́та, ся́т, с. мн. 1) Мн. ч. от гуся. 2) Накожная болезнь.
Гу́ся́тина, ни, ж. Гусиное мясо, гусятина. Снідання дає — все гусятину. Чуб. III. 403.
Гуся́тник, ка, м. 1) Пастух гусей. Желех.; Вх. Зн. 12. 2) = Гусник. Св. Л. 27. 3) = Гусятниця. Киев. 4) Раст.: а) Gagea pusilla Schult. ЗЮЗО. I. 123; б) Potentilla Anserina L. ЗЮЗО. I. 132; в) желтый птицемлечник, гусиный лук, Gagea lutea. Константиногр. у.
Гуся́тниця, ці, ж. Род большой глиняной кастрюли. Вас. 181.
Гу́сячий, а, е. Гусиный, гусячий. Беруть кістку з гусячого крила. Чуб. III. 99.
Гуся́чка, ки, ж. 1) Гусиный помет. Вх. Лем. 406. 2) Раст. Potentilla Anserina. Вх. Лем. 406.
I. Гусь, меж. Призыв для гусей. Kolb. I. 66. Также:гусь-на́. Вх. Уг. 234.
II. Гусь, сі, ж. 1) Гусыня. Аж там пливе гусь: Помагай-біг, біла гусь! Лукаш. 142. Мудрий мудрець гуссю ореть. (Загадка: письмо.) Ном., стр. 303, № 473. Чаше употребляется во мн. ч.: гу́си — гуси, самки и самцы. Чи то гуси кричать, чи лебеді ячать. Макс. (1834). 5. 2) Мн. гу́си. Род игры. КС. 1887. VI. 482; Ив. 58. 3) Гусе́й підпуска́ти. Врать, пускать сплетню. Ном. № 13821. Ум. Гу́сонька. Всі гусоньки на став полетіли. Грин. III. 628.
Гу́та, ти, ж. Стеклянный завод. Палає, як у гуті. Ном. № 14045.
Гу́тисько, ка, гути́ще, ща, с. Место, где был стеклянный завод. Желех.
Гуті́ння, ня, с. Крик тетерева, токованье. Шух. I. 238.
Гу́тір, торі, ж. Разговор, беседа. Мкр. Н. 8. Всяку гутір піддобряла, мов медком, словами. Мкр. Н. 22.
Гу́тірка, ки, ж. = Гутір. Г. Барв. 201, 446.
Гуті́ти, чу, тиш, гл. 1) Шуметь, гудеть, шипеть. Желех. Вх. Зн. 12. 2) О тетереве: кричать, токовать. Шух. I. 238.
Гутни́к, ка́, м. Мастер на стеклянном заводе.
Гу́торити, рю, риш, гл. Разговаривать. К. ЧР. 47. Годі вже вам гуторить про свої смутки. К. ЧР. 33. На нашому хуторі по-нашому й гутори. Посл. Зібрались три дівчини на різдво, гуторять собі. Грин. I. 284.
Гутю́! То же, что и тю, крик на волка. Звенигор. у. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали. Грин. III. 283.
Гухна́ль, ля́, м. = Ухналь.
Гуц-гу́ці, гуць-гу́ці! меж. для выражения подпрыгивания. Ном. № 9259. (Преимущественно о подбрасываемом ребенке.)
Гу́цати, цаю, єш, гл. Подкидывать на руках дитя. Ном. № 9259.
Гу́цу́л, ла, м. Гуцул, житель Гуцульщини. Ном. № 4694.
Гуцулі́я, лі́ї, ж. = Гуцульщина. Желех.
Гуцу́лка, ки, ж. 1) Жительница Гуцульщини. Желех. 2) Род народной песни, напева. Желех.
Гуцу́лок, лка, м. Маленькая гуцульская лошадь. Желех.
Гуцуля́к, ка́, м. 1) = Гуцулок. Желех. 2) Очень короткий гуцульский тулупчик. Желех.
Гуцу́льський, а, е. Принадлежащий, свойственный гуцулу. Желех.
Гуцу́льщина, ни, ж. Местность в Галиции (уу. Косивский, Печенижинский, Надвирнянский) и Буковине, заселенная гуцулами.
Гуць. См. Гуц.
Гуцюцю́, меж. = Гуць-гуці. В следующей приговорке в значении: дитя. А що мені по конях, по волах, коли в мене гуцюцю на руках. Ном. № 9261.
Гуцьо́к, цька́, м. 1) То же, что и гудзик 3: узелок на веревке, нити. Сидів сивий дід і розмотував великий клубок і в'їзав гуцки. Гн. II. 184. 2) = Гук 3. Вх. Лем. 406.
Гуч! меж., которым гонят гусей = Гиля. Вх. Уг. 250.
Гуча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Звучать, шуметь, гудеть. Порожня бочка гучить, а повна мовчить. Ном. № 1474. Через
