великого дару. К. Гр. Кв. — покій. Оставлять в покое. — по́мочі. Помогать. Або мені помочі дайте, або мене з собою візьміте. Мет. 380. — по́мочі-поряту́нку. Помогать и спасать. Нам, гетьмане Хмельницький, батю Зінову Чигиринський, помочі-порятунку дай. Мет. 408. — пора́ди, ра́ди: а) давать совет, наставление. Час приходить умирати, — нікому поради дати. Макс. (1849). 77; б) давать помощь, помогать, способствовать. Що все пити та гуляти, да нікому порадоньки дати. Мет. 221. Вже вони ради дадуть. Ном. № 7887; в) справляться с чем. Ой гвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Нп.; г) = Давати порядок. — поря́док. Распоряжаться, давать порядок. Ох і рад же б я, дитя моє, до тебе встати, порядок дати, да сирая земля двері залягла, оконечка заклепила. Мет. 150. — сторчака́. Падать вниз головою. — честь-хвалу́. Оказывать почести. — чоло́м. Кланяться. См. Чоло. 2) Подавать. Давай вечеряти! Давай коні! Ой дайте ж мені холодної води. Мет. 95. — ру́ку. Подавать руку. Устав, поздоровкавсь до їх, — дав одному руку, другому. Грин. II. 13. І шапки не зняв, і руки не дав, не прощався зо мною. Мет. 67. 3) Давать, предлагать, сулить. Даю йому за скриню два карбованці, а він править п'ять. 4) Допускать, позволять. Ой хвортуно, хвортунино, що ти учинила? дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. Не дай пропасти на чужині. Шевч. 5) Выдавать замуж. Не дайте мене за п'яниченьку. Мет. 67. Синів женить, а дочок давать, родичів на весілля звать. Мет. То же значение и — за́між. Ой дбай, мати, дбай, да дочку заміж дай! Мет. 6) Задавать, давать почувствовать. Я тобі дам! Як дам тобі стиха лиха, — повік не забудеш. Хоч я не дам, хоч я не дам, так дасть моя мати, — таки тобі лихо йметься із нашої хати. 7) Бить, ударять, ударить. Як дав ногами в дно у бочку, — воно так і вискочило, і горілка витекла. Грин. I. 222. Дав йому, що аж каганці засвітилися. То же значение следующих выражений: Дати духопе́лу, духопе́лків, ду́ху. — ма́тланки. Отколотить, отдуть. Ном. №3639. — пам'ятко́вого. Наказать битьем так, чтобы помнил. — парла́. Трепку дать. О. 1862. VI. 45. І овечок у нас була ватага, то й не підходь було воряга, бо вже дамо парла! — запоти́личника, поти́личника. Дать подзатыльник. — прочуха́на. Поколотить. — товкача́. Дать тумака. — чо́су, шва́би, шква́рки. Отколотить. Як дам шкварки, то буде тобі жарко. Ном. № 3617. 8) Давай! Да и ну! Він узяв тую горілку, давай пити її обоє. Чуб. Як ухоплю чорта патера за ноги і давай ним, неначе келепом трощити бісів. Стор. МПр. 47. 9) Дава́й! дава́йте! Будем! Ну! Нуте! Давайте йти! 10) Даймо. Положим. Даймо, що він і добрий кухар, але все таки… Брацл. у. Да́ймо на те́є. Допустим, предположим. Даймо на теє, що воно було заєць, а хто ж його курей поїв? Мабуть то був вовк, або лис. Бердич. у.
Дава́тися, даю́ся, дає́шся, сов. в. да́тися, да́мся, даси́ся, гл. 1) Даться, отдаться. А довго покружили й коло Трапезонда: не дався в руки. Морд. Ох, не даймося, панове молодці, ми… у неволю. ЗОЮР. Сію конопельки дрібні зелененькі, самі не беруться, мені не даються. Чуб. V. 3. 2) Позволить, допустить. Було тобі уродиться, було тобі вдаться, було тобі та й не даться з себе насміяться. Не давайся кожному вітрові повівати. Ном. № 3840. 3) Быть данным, иметься. Якби то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла. Шевч. 27. Коб далося хоч одну годину, як прийшов оце, то б вирятував. НВолын. у. 4) Да́тися зна́ти, — узнаки́. Дать себя знать, помнить, почувствовать. Ном. № 414. Чи ще ж тобі не далася тяжкая неволя знати. Дума. Було тобі Хмельницького у вічні часи не займати; бо дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати. Мет. 394. Дамся ж я їм узнаки! Стор. МПр. 99. 5) — на підмо́ву. Дать себя обмануть. Я… такої (дівчини) жду, щоб ся не дала парубкові на підмову. Федьк. Пов. 6) — втямки́. Дать себя помнить. 7) — на мо́ву, на ре́чі. Быть разговорчивым, красноречивым. Улита чогось на речі не давалась: якась смутна наче зробилась. Г. Барв. 218. Друге на речі не дається, а в неї слово — як струмочок дзюрчить. Г. Барв. 422. 8) — у ві́чі. Показаться на глаза. Привели його до матері, а са-
