мі повертались, не дались у вічі матері. ЗОЮР. II. 52. 9) — на я́вку. Показаться. Це вещ така невидима (чорт), а то якось то він на явку дався. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Даве́ць, вця, м. Подающий, даватель. Від злого давця бери й капця. Ном. № 10640.
Дави́ло, ла, с. Пресс, нажим. Аф. 372.
Дави́льця, ців, с. мн. Щипцы для орехов.
Дави́на, ни, ж. = Давнина. Ум. Дави́ночка. Я собі ізгадаю давню давиночку. Гол. III. 385.
Дави́ти, влю́, виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ном. № 4003. Ні не дави, туманочку, сховай тільки в полі. Шевч. 95. 3) Выжимать. Сир із'їв, а на масло давить. Ном. № 12215. 4) Душить, давить. 5) Притеснять, угнетать. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах. К. ЧР. 193.
Дави́тися, влю́ся, вишся, гл. Давиться. Не дуже й жує, так цілком і ковтає, аж давиться. Кв. Трохи був на смерть не подавився. А Петро йому й каже: се тобі, старче, так бог зробив за те, щоб другому не бажав давитись. Стор. I. 24.
Да́ві, нар. Сегодня утром. Вх. Зн. 14.
Давлю́чий, а, е. Трудно проглатываемый (о пище). См. Давучий.
Давне́зний, а, е. Очень древний. Сим робом передано нам сю давнезну пам'ятку писаного слова зо всіма її ушкодинами, перекрутками. К. Іов.
Давнене́зний, а, е. Чрезвычайно старый; очень древний. То давненезний дід. Уманск. у.
Давни́м-давно́, нар. Очень давно.
Давнина́, ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Стор. II. 15. Да́вня давнина́.Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. МВ. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. Левиц. У причтах-приказках уста мої отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю. К. Псал.
Давни́ти, ню́, ни́ш, гл. Делать давним.
Давни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Делаться давним, старым.
Да́вній, я, є. 1) Давний. Се, може, є давній бідний невольник із неволі утікає. Макс. (1849). 45. Вони не так старі, як давні. Ном. № 8645. В давній дуже жив він вік. Котл. 2) Древний, старинный. Дві церкви, — одна мурована висока, друга дерев'яна і давня сильно. МВ. I. 16. Да́вня річ, да́вня давнина́. Давно минувшее. Рудч. Ск. I. 59. 3) Прежний. Давні пригоди боронять від шкоди. Ном. № 1753. Шапка сива, виступка козацька настояща, ще давніх козаків. МВ.
Давні́сінько, нар. Очень давно. Та вже вона давнісінько моя. Кв. II. 187.
Да́вність, ності, ж. 1) Давность. Давність земська. Л. Ст. 2) = Давнина. Не задавить тому серця, чий рід з давності ведеться. К. Досв. 112.
Давні́ш, нар. 1) Сравнит. ст. от давно́. 2) Ранее. На біса щук пускаєш, пане-брате? (У ставок). Усіх лящів позводиш — їх щуки заїдять… — «Даремна річ», — сказав хазяїн, «жалкую, чом давніш не звів». Гліб. 42.
Давні́шній, я, є. Давнишний. Тільки де-не-де димок над кручею піднімається, та по вітру, як давнішняя слава Синопа, розлітається. Морд. (Млр. л. сб. 92).
Да́вно, на, с. (Употребляется только в косвенных падежах). А тут бур'ян, піски, тали, і хоч би на сміх де могила о давнім-давні говорила. Шевч. 378. І батьки наші казали, що зробив ти в давні-давна. К. Псал. Зда́вна, з да́внього-да́вна, з да́вніх-даве́н. Издавна, с незапамятных времен. Був собі дід та баба, з давнього-давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. 98. Ви, тітко, кажете, що се Музичин грунт, з давніх-давен. Аджеж у давнього Музики було багато степу. Левиц. Пов. 373. Це ще з давніх-давен у нас повелося. Харьк. г.
Давно́, нар. Давно. Да вже ж моєї дівчиноньки давно не було. Чуб. III. 149.
Давноколи́шній, я, є. Давно когда-то бывший, давно прошедший. Давно-
