гую. О. 1862. V. Кух. 29, 37. МУЕ. III. 56. 8) Род кушанья, приготовляемого из пшена и муки; то же, что и лемішка из ржаной муки. О. 1862. V. Кух. 37. 9) Діди́: а) предки, деды; б) поминовение усопших на Фоминой неделе; в) тени по углам комнаты. Невеселі ті коротенькі пилипівчані дні… День похожий на вечір, а вечір на ніч. По закутках зрана до вечора стоять діди. Левиц. Пов. 42. Связанные попарно початки кукурузы, висящие, как украшение, в гуцульских хатах под образами. Шух. I. 100. Ум. Дідо́к, дідо́чок, діду́нь, діду́ньо, діду́нечко, діду́сь, Шевч. 206, діду́сик, діду́сьо, діду́сечко. Ум. Діди́ще, дідуга́, дідуга́н. Еней заснув і бачить снище: пред ним стоїть старий дідище. Котл. Ен. V. 7.
Діди́зна, ни, ж. Имение, наследованное от предков; в частности — наследство от деда. Дідизни було доволі — вічний покій предкам і дідам. ЗОЮР. I. 65. (Дворяни) кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки і левади. АД. II. 18.
Діди́зний, а, е. 1) Унаследованный от предков, родовой. Що ж було за добре, що ж було за любо у старій дідизній Морозовій хаті. К. Досв. 126. 2) Очень старый. А той Грива був старий, дідизний чоловік. К. Орися. (ЗОЮР. II. 201).
Ді́дик, ка, м. 1) = Дідунь. 2) Ручная метелка из соломы, травы, стружек и т. п. 3) Раст. крестовая трава. 4) Насек. медведка обыкновенная, Gryllotalpa vulgaris. Ум. Дідичок.
Діди́нець, нця, м. Двор. А взяв я їй за рученьку, взяв я їй за обі, запровадив чрез дідинець до покою к собі. Гол. III. 26.
Ді́дич, ча, м. Помещик, владетель. Коли хочеш дідичем на Вкраїні сидіти, то перше всього вези сюди огненну бронь да сип замочок кругом будинків. Хата. 136. Отам стояв дворець красний, а в ньому роскоші, там жив дідич дуже добрий — все роздає гроші. ЗОЮР. II. 85.
Ді́дичка, ки, ж. Помещица, владетельница.
Діди́чний, а, е. Доставшийся от деда, наследственный, помещичий. К. ЦН. 290.
Ді́дичок, чка, м. Ум. от дідок.
Діди́ще, ща, м. Ув. от дід.
Ді́дів, ова, ве. Дедов, принадлежащий деду. Дідова дочка. Дідового сусіда молотники. Ном. № 9350. Пан глянув на дідів город. Чуб. Зробила дідовій дочці так, щоб вона козою побігла. ЗОЮР. II. 24.
Діді́вський, а, е. 1) Дедовский, предковский. Спом'яни на них дідівську, прадідівську славу. Хата. 108. Твій рід на срібло проміняв звичай дідівський, старосвітський. Сніп. 98. 2) Нищенский.
Діді́вщина, ни, ж. 1) Дедовщина, наследие, оставшееся после деда. 2) Время, в которое жили деды. Свідок слави дідівщини з вітром розмовляє, а внук косу несе в росу, за ними співає. Шевч. 48.
Ді́дко, ка, м. = Дідько. Нехай тебе не несе дідко, де людей рідко. Ном. № 5894.
Ді́до, да, м. 1) Дед. 2) То же, что пе́сик в ткацком станке. МУЕ. III. 24. Ум. Ді́донько.
Дідова́, ви́, ж. соб. 1) Старики. 2) Нищие.
Дідови́н, на, м. Нищий. За дідовином, за його сином тра рано вставати, торби латати. Гол. II. 688.
Дідові́д, во́да, м. Тот, кто водит слепых нищих. НВолын. у. Шух. I. 33.
Дідовни́к, ку, м. Раст. Arctium Lappa L. ЗЮЗО. I. 112. Cirsium lanceolatum Scop. ЗЮЗО. I. 118.
Дідо́к, дка́, м. 1) Старичок. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. I. 155. 2) Жгут соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краям дверей от холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шар, величиною в куриное яйцо, употребляемый в игре, которая также называется дідок. Ив. 25. Ум. Дідо́чок. Чуб. V. 844. Задумав дідочок, задумав жениться. Нп.
Ді́донько, ка, м. Дедушка. Ум. от дідо. Ой, дідоньку, дідоньку, шовковая борода. Нп.
Дідо́чок, чка, м. Ум. от дідок.
Дідува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Быть дедом; жить дедом. Ми будемо дідувати по пасіках тихо. К. Досв. 125. 2) Нищенствовать. 3) Быть сторожем на бахче. Оце ти дідуєш у Грицька на бакші? Волч. у. Оце я на баштані дідую. Лебед. у.
