Добива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. доби́тися, б'ю́ся, б'є́шся, гл. 1) Добиваться, добиться; достигать, достичь чего-либо. Багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманувати. К. ЧР. 396. Як з биком не биться, а все молока не добиться. Ном. № 2664. 2) Добираться, добраться; доходить, дойти; достигать, достичь чего. До преосвященного добийтесь, то буде і в вас благочестіє. ЗОЮР. I. 262. Добився він до раю. Чуб. I. 218. Міст тріщить, лист осипається: змій додому добивається. Мнж. 16. І аж в середу у Хрестці, к вечору добились. Мкр. Н. 39.
Добира́ння, ня, с. Подбирание, выбирание. З таким добиранням ти нічого не купиш.
Добира́ти, ра́ю, єш, сов. в. добра́ти, беру́, ре́ш, гл. 1) Добирать, добрать. Коло броду беру воду, не доберу до дна. Грин. III. 61. Як послала мене мати по рудую глину, а я глини не добрала, — привела дитину. Чуб. «Іди, невісточко, в поле брати льону: не вибереш льону, — не вертайсь додому!» Ой, брала, брала, да й не добирала, у чистому полі тополею стала. Чуб. V. 705. Треба добрати трьох аршин на спідницю. 2) Подбирать, подобрать, вибирать, выбрать. До рота добрав (ложку), та в миску не ввійде. Ном. № 12221. Водять уже до його із простих дівчат: кого вже він полюбить. Водили вже їх там, водили…, — не доберуть. Рудч. Ск. I. 81. Добирає щонайгірших слів. Не добере Самсониха невістки до мислі. Мил. 98. 3) Доедать, доесть. Добирайте кашу! Змиев. у. Достав телятини, поснідав, аж цілу чвертку зразу вбрав; на другий день ще пообідав, на третій вже теля добрав. 4) Догадываться, догадаться, соображать, сообразить. Я не питала його і сама не добирала, як він прочитував ті книжки: чи раз тільки, чи усю напам'ять. Павлогр. у. Добира́ти ро́зуму, ума́. Смекать, соображать, додуматься. Не добере розуму. Не доберу свого ума. К. ПС. 121. Добра́ти спо́собу. Изыскивать, находить средство. К. Гр. 31. Добрали способу, як без коней їздити. Канев. у. Якого б способу добрати, щоб ізнов усе до згоди довести? Г. Барв. 336. Добра́ти хи́сту. Ухитриться, умудриться. Е, ні! ти добери хисту при великому дристу, щоб штанів не закаляти.
Добира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. добра́тися, беру́ся, ре́шся, гл. Добираться, добраться. Ой я з броду беру воду, — не доберусь до дна. Лавр. 111. Ось добирається він до Сомкової глибки. К. ЧР. 393. Хто добереться до моєї дочки і зніме з неї перстень. Грин. I. 175. Йому́ літ до двадця́тка добира́лося. Ему было около двадцати лет. Мир. ХРВ. 4.
Доби́ти, ся. См. Добивати, ся.
Доби́ток, тку, м. Грабеж, добывание. А гайдамаки приїхали з добитків, аж нема того чоловіка; дуже вони здивувались. Рудч. Ск. II. 148.
До́бих, ху, м. Встречается в следующем выражении: Він вернувся не з доби́хом. Он возвратился, не добившись своего, без добычи. Змиевский уезд.
До́бич, чі, ж. 1) Добыча. Рудч. Ск. I. 145. Мкр. Г. 14. Ми з тобою, Лебеденьку, пили та гуляли, ми з тобою, Лебеденьку, одну добич мали. Чуб. V. 962. 2) Скот. Желех. Ум. Доби́ченька. Макс. (1849). 30.
Доби́чник, ка, м. Разбойник. А з байраку сорок і чотири добичників виїздило. Чуб. V. 1052.
Доби́ччаний, а, е. Скотный, скотский. МУЕ. III. 45. Як воробець нап'єся в Воведенію в добиччанім сліду води, то ся напасе худоба до Їр'я трави. МУЕ. III. 51.
Добіга́ти, га́ю, єш, сов. в. добігти, біжу́, жи́ш, гл. Добегать, добежать. Швидкий сам добіжить, а смирного бог донесе. Ном. № 1968. 2) Добігти чого́. Приобрести что, добыть что, о болезни: захватить. Мабуть чи не сухоти добігла й кров'ю стала хрякати. Г. Барв. 454.
Добі́гатися, гаюся, єшся, гл. Добегаться. Добі́гатися чого́. Достичь чего. Борз. у.
Добі́гти. См. Добігати.
Добі́гтися, біжу́ся, жи́шся, гл. Добежать. Хто біжить, той і добіжиться. Ном. № 7090.
Добі́ддя, дя, с. Дообеденное время.
Добі́дній, я, є. Дообеденный.
Добіли́ти, ся. См. Добіляти, ся.
