в. доква́ситися, шуся, сишся, гл. Доквашиваться, докваситься.
Доке́пкатися, каюся, єшся, докепкува́тися, ку́юся, єшся, гл. Дошутиться, доиздеваться до того, что…
До́ки и док, нар. 1) Доколе, до каких пор. Доки тобі пустувати? Доки буду мучить душу і серцем боліти? Шевч. 2) Пока. Доти-м я тебе вірно кохала, доки-м нещирість твою дознала. Чуб. V. 386. До́ки те́плий. До полусмерти (бить). (Бив) доки теплий. Св. Л. 161. Не до́ки. Не без конца же. «Пора б уже їх в хату звати», — сказав я старостам своїм, — «та молодих за стіл саджати, — не доки тут стояти їм!» Добре було нашим батькам на Вкраїні жити, док не знали наші батьки панщини робити. Гол. I. 20.
Доки́дати, даю, єш, гл. Добросать.
Докида́ти, да́ю, єш, сов. в. доки́нути, ну, неш, гл. Добрасывать, добросить. Кругленьким, маленьким до неба докинеш. Ном., стр. 297, № 228.
Докиса́ти, са́ю, єш, сов. в. доки́снути, ну, неш, гл. Докисать, докиснуть.
До́ків, нар. = Докіль. Доків була я в мамочки, куди йшла, — співала. Гол. I. 122.
До́кіль, докіля, нар. = Доки. Дещо. 119. Вража ж тебе мати знає, докіль тебе, молодице, ждати. Чуб. V. 549.
Докінча́ння, ня, с. Окончание, довершение.
Докінча́ти, ча́ю, єш, гл. = Докінчити. Чи мені по тобі сумом сумувати, чи твою роботу взяти докінчати? Докінчаю, брате, не загину марне! К. Досв. 137. А докінчав бог дня сьомого діло своє, що зробив. К. Св. П. 1 кн. М. II. 2.
Докінчи́ти. См. Докінчувати.
Докі́нчувати, чую, єш, сов. в. докінчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Оканчивать, окончить. К. (О. 1861. VI. 33).
Докі́р, ко́ру, м. Укор, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Ном. № 922. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір. Левиц. Пов. 69.
Докі́рливий, а, е. Укоризненный.
Докі́рливо, нар. Укоризненно.
Докі́рний, а, е = Докірливий.
Докі́рник, ка, м. Укоритель.
Докла́д, ду, м. Доклад, добавочные материалы. Як добрий доклад до тіста, то й паляниці добрі будуть. Лебедин. у. Нема докладу, тим і не роблю.
Доклада́ння, ня, с. 1) Докладывание. 2) Прибавление. 3) Изложение. 4) Насмешка.
Доклада́ти, да́ю, єш, сов. в. докла́сти, ду́, де́ш, гл. 1) Докладывать, доложить, прилагать, приложить. Доклада́ти праці, доклада́ти рук. Прилагать труд, прилагать старания. Люди, що в науці кохаються, що звикли не тільки очима дивитися, а ще й докладати розумної праці, щоб вияснити собі усе те, на що дивляться. Дещо. 17. Доклада́ти во́за. Отколотить, убить. Ном. № 13185. Солдат. Бывает и на старуху проруха. Не потачь, хозяин: у каждово есть свои блохи. (О жене Михайла Чупруна). Михайло. Борони, боже! якби я свою підстеріг в чім, — тут би їй і доклав воза. Котл. Моск. Чар., явл. X. 2) Прибавлять, прибавить, дополнять, дополнить. Інший розважає, а інший тугу докладає. Черк. у. До книжок докладає своє розумне слово. 3) Излагать, изложить обстоятельно, с доказательствами. Козаки й мужики у неділю рано, богу помолившись, листи писали, і в листах добре докладали, і до пана Хмельницького у Полонне посилали. Дума. Начне їй докладать, бо розумна таки й голова була у нього. Стор. М. Пр. 153. 4) Доклада́ти кому́. Насмехаться над кем. Чує, як сміються з нього, чує, як докладають йому. Кв.
До́кладка, ки, ж. Острота, насмешка. Стіпний на докладки. Ном. № 12899. Почну… глузувати… Вже на докладки я лихий. Кв.
Докладне́нько, нар. Ум. от докладно.
Докла́дний, а, е. Обстоятельный, подробный, точный.
Докла́дність, ності, ж. Обстоятельность, точность; подробность в изложении.
Докла́дно, нар. Обстоятельно, подробно, точно. Ум. Докладне́нько. Він на все докладненько з ласкою одвітував. Г. Барв. 151.
Докла́сти. См. Докладати.
Докли́катися, чуся, чешся, гл. Дозваться. Кликала батенька, не докликалася. Чуб. V. 101.
До́кля, нар. Пока. Не женися, Шугаїку, докля-сь молоденький. Гол. III. 403.
