Дої́сти. См. Доїдати.
Дої́стися, ї́мся, їси́ся, гл. Доссориться. Спершу почали жартувати, а потім доїлися до того, що один другому і очі захаркали.
Дої́ти, дою, їш, гл. Доить. Дівка пішла корови доїти. Рудч. Тоді іде Петрусичок, як доять овечки. Чуб. Дій ті корови, що од батька нагнала. Мет. 49.
Дої́тися, до́юся, їшся, гл. Доиться.
Доїхати. См. Доїжджати.
До́йда, ди, ж. Охотничья собака, ищейка. Закр. Лис хвостом виляє, як дуже дойда налягає. Котл. Ен. IV. 10.
До́йка, ки, ж. Мамка, кормилица в Угорщине. Вх. Уг. 236.
Дойма́ти, ма́ю, єш, сов. в. дойня́ти, дойму́, ме́ш, гл. = Діймати.
До́йна, прил. = Дійна.
Дойни́к, ку́, м. = Дойняк. Гол.
Дойни́ця, ці, ж. = Дійниця. Мет. 212. Млр. л. сб. 269. Мет. 341. Ум. Дойничка.
Дойня́к, ку́, м. Дойный скот. Та ще к тому убогий: сорок тисяч дойняку, яловнику без ліку. Чуб. V. 415.
Дойня́ти. См. Доймати.
Дойня́чка, ки, ж. Коро́ва-дойнячка. Дойная корова. О. 1861. X. 133.
Дойо́к, йка́, м. = Дійка 1. Шух. I. 193, 194.
Дойти́, ду́, деш, гл. = Дійти.
Дойчити, чу, чиш, гл. Быть кормилицею, кормить грудью. Угор.
Док. См. Доки.
Дока́жчик, ка, м. Уличитель. Хоть його і під суд оддадуть, та як докажчиків нема, то так він і надіється, що йому все так і минеться. Кв.
Дока́жчиця, ці, ж. Уличительница.
До́каз, зу, м. Явная улика, обвинение. Доказ маю, хто вкрав. Каменец. у. На кого маєте пеню, — скажіть; я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова. Кв. По доказу то було трусять горілку, а нападом справник не дозволяв трусить так здря, ні, було за це й дрюка. Харьк.
Доказа́ти. См. Доказувати.
Дока́зка, ки, ж. Оговор. Раз тільки був на допросі по доказці. Екатер. г.
Дока́зування, ня, с. 1) Договаривание до конца. 2) Делание, совершение чего-либо. 3) Попреки.
Дока́зувати, зую, єш, сов. в. доказа́ти, жу́, жеш, гл. 1) Договаривать, договорить. «Отут з муштри виглядала, отут розмовляла, а там… а там… сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69. 2) Показывать, показать, делать, сделать, проделывать, проделать. Котл. НП. 388. К. ЦН. 219. О. 1861. XI. 104. МВ. (О. 1862. III. 41). Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! К. Досв. 33. Чого просьба не докаже, те докажуть буки. Ном. 3) — кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Стор. I. 60. Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгоджу… Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. Мет. 264. 4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. Стор. МПр. 89. 5) Быть в состоянии, уметь, суметь сказать, рассказать, пояснить. От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Драг. 11. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу. О. 1861. X. 26.
Докана́ти, на́ю, єш, гл. 1) = Доконати. 2) Окончиться. Ет, вісім доканає літ, як часто, часто цілі ночі без сну мої морились очі. Мкр. Г. 58.
Доканди́бити, блю, биш, гл. Дотянуть до известного времени, скупо пользуясь чем. Чи стане, чи не стане нам хліба докандибити? Змиев. у.
Доката́ти, та́ю, єш, гл. Спешно окончить что-либо делать. Докатав до самого краю. Ном. № 1823.
Докача́ти. См. Докачувати.
Дока́чувати, чую, єш, сов. в. докача́ти, ча́ю, єш, гл. Докатывать, докатать белье.
Доква́сити, ся. См. Доквашувати, ся.
Доква́шувати, шую, єш, сов. в. доква́сити, шу, сиш, гл. Доквашивать, доквасить. Треба доквасити огірки.
Доква́шуватися, шуюся, єшся, сов.
