Бала́кання, ня, с. Разговор, каляканье. Нам не треба балакання, не треба слів, а треба діла. Левиц. Пов. 162.
Бала́кати, каю, єш, гл. Беседовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. Греб. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. I. 18. Балака таке — не своє. Говорит вздор. Змиев. у.
Бала́катисягл. Употреб. безлично: балакається, балакалось. Говорится, говорилось. Чого ж ви мовчите? — Та якось не балакається.
Бала́ки, ла́к, ж. мн. Разговоры. ЗОЮР. I. 277. Другий підходе з такою розмовою до короля, як і перший… Третій підходе до короля з тими ж самими балаками. Чуб. III. 46.
Балакли́вий, а, е. Разговорчивый, говорливый, словоохотливый. Чуб. I. 231. Веселий, ручий молодик, письменний, смілий, балакливий. Мкр. Г. 7. Панночка така весела, балаклива. МВ. (О. 1862. III. 48). Ум. Балакливе́нький. Така в вас балакливенька оця дівчина. Черниг. г.
Балаклі́й, лія́, м. Говорун, болтун. Черниг.
Балакня́, ні́, ж. Разговоры, болтовня. Це буде на два годи балакні. Біля корчми така балакня. Миус. окр.
Бала́куватий, а, е = Балакливий. Вони обидва однаково балакуваті. Новомоск. у.
Балаку́н, на́, м. Говорун, болтун. К. Дз. 96.
Балаку́чий, а, е = Балакливий. Там така приязна та балакуча жінка. Кобел. у. Аби були слухачі, а наш Круглий оповідач дуже балакучий. Ком. II. 68.
Бала́м! бала́м! меж. Подражание ударам колокола. Шейк.
Бала́мкати, каю, єш, гл. Протяжно звонить в один колокол. Шейк.
Баламу́т, та, м. 1) Возмутитель, нарушитель душевного покоя, обольститель. Чуб. V. 398. Баламуте всього світа, баламутиш мої літа: як приїдеш, мене любиш; як поїдеш, то й забудеш. Нп. 2) Знахарь. Чуб. III. 193. 3) Рыба макрель, Scombres scombrus. Черном. Вх. Пч. II. 21.
Баламу́та, ти. 1) М. = Баламут 1. Шейк. 2) Ж. Затруднение, замешательство. Угор.
Баламу́тити, чу, тиш, гл. 1) Мутить, возмущать, то же, что и каламутити. 2) Смущать, нарушать покой. Чуб. V. 106. Нишпорить усюди по Вкраїні да баламутить голови поспольству. К. ЧР. 107.
Баламу́тка, ки, ж. 1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниця баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526. 2) Неурядица, нестроение; спор. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг. 3) Водка, в которой вымочен табак. Желех.
Баламу́тний, а, е. 1) Мутный, нечистый (о жидкостях), то же, что и каламутний. 2) Непокойный, тревожащий.
Баламу́тно, нар. 1) Тревожно, неспокойно. 2) Несправедливо. Декуди говорять: скривився, як середа на п'ятницю, — але то вже баламутно, бо середа не має чого кривитися на п'ятницю, бо обі однаково пісні. ЕЗ. V. 209.
Баламу́тство, ва, с. Возмущение, смущение; обман. Їх обман, їх криту золотом і баламутством правду. К. Дз. 37.
Бала́н, на́, м. Белый вол. КС. 1898. VII. 41.
Бала́нда́, ди́, об. 1) Медлительный, неповоротливый, неловкий человек. Желех. 2) Вздорный болтун. Желех.
Бала́ндати, даю, єш, гл. Качать туда и сюда. Желех.
Баланді́ти, джу, диш, гл. Болтать, говорить пустяки. Желех.
Балахрестити, щу, стиш, гл. Шалить, шутить, балагурить. Угор.
Бала́чка, ки, ж. Разговор, беседа; болтовня.
Балбе́ра и балби́ра, ри, ж. Род рыболовного снаряда: ряд крючков на веревке, с поплавками. Черном.
Балбе́рка, ки, ж. Поплавок в рыболовных сетях. Ум. Балберочка. Черном.
Балбе́рний и балбе́рочний, а, е. Употребл. в выраж.: балберна или балберочна снасть = балбера. Черном.
Балбе́рочка, ки, ж. Ум. от балберка.
Балбе́рочний. См. Балберний. Черном.
