Сторінка:Грінченко Б. Словник української мови. Том I. А-Ж. 1937.djvu/50

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Балда́, ди́, ж. 1) Большой топор. Вх. Зн. 1. 2) Неуклюжая, неповоротливая женщина. Ном. № 13951. 3) В загадке: далда-балда — свинья.

Ба́лега, ги, ж. = Белега. Вх. Зн. 2.

Ба́лець, льця, м. 1) Головное покрывало, головной платок женщины (во время свадебного обряда?). Желех. Балець, матінко, балець, на сім мір та й на палець; що буде завивати, то буде споминати: «то невісточка дала, бодай щастє мала. Гол. IV. 321. 2) Род свадебного хлеба. Гол. IV. 369, 395.

Ба́ли, лів, м. мн. Разговоры, россказни. Тільки і балів на селі, що про мене безщасну. О. 1862. VII. 42. Розклався з своїми балами — і до вечора тебе не переслухаєш. Полт. Всі ж не з балами стояли, всі були по ділу тут. Котл. Од. 490. Це вже ба́ли! Дудки! Це вже бали, щоб я йому дала. Харьк. у. Ні, це вже бали! Грин. I. 240.

Бали́к, (ка́?), м. Балык. МУЕ. I. 48. (Добруджа).

Ба́лище, ща, с. Степной овраг, узкая и длинная долина. По тих степах, по горах Дніпрових, по балищах і лугах низових живе його слава од віку до віку. К. Досв. 4. Везуть у балище на водопійло. К. МБ. X. 17. См. Балка.

Ба́лія, лії, ж. Род низкой и широкой кадки для мойки белья. Шейк. Черниг. у. У нас нема балії, ми в ночвах сорочки оджимаєм. Киев. у. Ум. Балійка.

Ба́лка, ки, ж. Степной овраг. Вовки по тернах, по балках жовту кість жвакували. Дума. Вийшов в поле геть од шляху, у балку спустився. Шевч. Ум. Ба́лочка.

Ба́лмус, су, м. Густая жидкость. Балмусом звуть, як щонебудь дуже густе, що б то не було. Драг. 191.

Бало́к, лка́, м. Ум. от бал.

Ба́лта, ти, ж. 1) Топор. Вх. Зн. 1. См. Балда. 2) Жидкая грязь. Шух. I. 81.

Балти́на, ни, ж. = Балта 1. Желех.

Балу́. Употребл. в выражениях: балу-балу́, галу-балу́, тару та балу — болтать. Галу-балу, а свині в ріпі. Ном. Я тут балу-балу, а тісто біжит по столу. Фр. Пр. 21.

Балува́ння, ня, с. Препровождение времени в балах, пиршество. Чуб. III. 5.

Балува́ти, лу́ю, єш, гл. 1) Проводить время в балах, пировать. Мил. Св. 61. О. 1861. X. 38. МУЕ. III. 161. 2) — чим. Заниматься чем, быть опытным в чем. Вх. Уг. 226. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине. Фр. Пр. 21.

Ба́лух, ха, м. = Балуша. Вх. Лем. 389.

Балуха́тий, а, е = Банькатий.

Ба́лухи, хів, мн. 1) Выпученные глаза. 2) Заячьи глаза. Вх. Пч. II. 6.

Балуша, ші, ж. Пирушка, препровождение времени в гостях. При балуші, як дагде весіля або кстини, приходять на мисель розмаіти співанки. Вх. Лем. 389.

Балхва́, ви́, ж. Цветная полоска в ткани. Волын. г.

Балца́нка, ки, ж. Банка или бутыль, оплетенная лозой. Мнж. 176. См. Бальзанка.

Балюва́ння, ня, с. = Балування.

Балюва́ти, лю́ю, єш, гл. = Балувати 1. Рудан. I. 64, 92. А ти гуляєш, а ти балюєш за чужі нечесні гроші. Левиц. I. 529. Зізвав багато царевичів і почали балювати. Чуб. II. 217.

Балю́ра, ри, ж. = Баюра. Сим. 32. Через балюру стрибатиме. Г. Барв. 453. Ямка в земляном полу, на печном шестке, в печи. О, яка в долівці балюра, — треба замазати. Константиногр. у. Чому таки ти печі не вимажеш? Самі балюри, ніде й горщика поставити.

Баля́кати, каю, єш, гл. = Балакати. Чую, балякає з кимсь. О. 1862. VII. 38.

Баля́ки, ля́к, ж. мн. 1) = Балаки. О. 1862. VII. 35. 2) Баля́ки підпуска́ти. Обманывать. Гатц.

Баляндра́си, сів, м. мн. Разглагольствования, россказни, турусы на колесах. Котл. Ен. I. 20. К. ЧР. 137. Баляндраси розпускає, буцім то він усе знає. Нп. Хазяйка кишки порве од її баляндрасів. Кв. Баляндраси точити. Балагурить, болтать.

Баляндра́сити, шу, сиш, гл. Болтать, балагурить, рассказывать смешное. Та як стануть баляндрасить, то й мертвий би розреготався. Стор. I. 133.

Баляндра́сник, ка, м. Балагур. Що за баляндрасник, отсей прудиус! — каже сміючись Сомко. — Мабуть у вас у Січі тільки й роботи, що потішать один одного вигадками. К. ЧР. 128.

Ба́ля́с, су, м. Шум. Шейк.

Баля́си, сів, м. мн. 1) = Перила.