Дякі́вна, ни, ж. Дочь дьячка. Ном. № 7079.
Дякі́внин, на, не. Принадлежащий дочери дьячка.
Дякі́вня, ні, ж. Дом дьячка. Угор.
Дякі́вство, ва, с. 1) Должность дьячка. 2) Соб. Дьячки. Наїхало до попа того дяківства та попівства повен двір. Рк. Левиц.
Дякі́вський, а, е. Свойственный дьячку. Не кидавсь дяківської натури. Кв. II. 213.
Дя́кон, на, м. Диакон. Морд. (Млр. л. сб. 124).
Дяконе́нків, кова, ве. Принадлежащий сыну диакона.
Дяконенкі́вна, ни, ж. Внучка диакона.
Дяконе́нко, ка, м. Сын диакона.
Дяконе́нченко, ка, м. Внук диакона.
Дяконе́нчиха, хи, ж. Жена сына диакона.
Дякони́ха, хи, ж. Жена диакона.
Дякони́шин, на, не. Принадлежащий жене диакона.
Дя́конів, нова, ве. Принадлежащий диакону.
Дяконі́вна, ни, ж. Дочь диакона.
Дяконі́внин, на, не. Принадлежащий дочери диакона.
Дяконува́ти, ну́ю, єш, гл. Диаконствовать.
Дяконча́, ча́ти, с. Ребенок диакона. Ум. Дяконча́тко, дяконча́точко.
Дя́кування, ня, с. Благодарение, благодарность. Яке частування, таке дякування. Ном. № 7121.
Дякува́ння, ня, с. Пребывание дьячком.
Дя́кувати, кую, єш, гл. Благодарить. Дякує красно. АД. I. 16. Дякую тобі, мати, да що ти породила, тільки не дякую, що не оженила. Чуб. Чого сидиш, Марусенько, чом не дякуєш батеньку? Мет. 225. Ой не дякуй мені, брате. К. Досв. 84. Дя́кувати господе́ві. Благодаря бога.
Дякува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть дьячком. При понірській церкві щось довго і дякував. О. 1861. X. 30.
Дя́тел, тла, м. Дятел. Чорт би дятла знав, якби не його ніс. Чуб. I. 250.
Дя́тини, тин, ж. мн., также ум. дятинки́. Обычай: на третий день «Христова воскресенья», после обедни раздавать бедным куски освященных пасхи, мяса, колбас и яйца. О. 1862. I. 55. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Дятли́на, ни, ж. = Дятловина.
Дя́тлів, лова, ве. Принадлежащий дятлу.
Дя́тловина, ни, ж. Раст. трилистник, Trifolium pratense. ЗЮЗО. I. 139. Сіно — сама чиста дятловина та зелене, зелене.
Дяче́нків, кова, ве. Принадлежащий сыну дьячка.
Дяченкі́вна, ни, ж. Внучка дьячка.
Дяче́нко, ка, м. Сын дьячка.
Дяченя́, ня́ти, м. Ребенок дьячка. Мкр. Н. 25. Душенини доволі, а їсти ніколи: потерпіте, дяченята, до божої волі. Чуб. V. 1081.
Дяченя́тин, на, не. Принадлежащий ребенку дьячка.
Дя́ченько, ка, м. Ум. от дяк.
Дя́чити, чу, чиш, гл. = Дя́кувати. Не знав, чим дячить сироту. Мкр. Г. 22.
Дячи́ха, хи, ж. Жена дьячка. Ой, пробі! Очіпка хочу!.. Пробі такого хочу, як на дячисі. Кв. II. 328.
Дячи́шин, на, не. Принадлежащий жене дьячка.
Дячкі́в, ко́ва, ве. Принадлежащий дьячку. А я хлопець, дячків син. Грин. III. 169.
Дя́чно, нар. Охотно, с радостью. Угор.
Дячо́к, чка́, м. Дьячок. А ти, дячку учений, над школами вибраний, скажи мені, дячку, що то єсть їден? Чуб. V. 1080.
Дьо́гнути, гну, неш, гл. Толкнуть, кольнуть. Дьогнуло в серце. Вх. Зн. 14.
Дьо́готь, гтю, м. = Діготь. Тхне смолою та дьогтем. Левиц.
Дьогтя́р, ра́, м. = Дігтяр. Дьогтяр і смердить дьогтем. Ном.
Дьогтьови́й, а́, е́ = Дігтевий. Люди бочки дьогтьові палють. Грин. II. 234.
Дьокул, ла, м. Дятел. Вх. Пч. II. 13.
Дьор, ру, м. В выражении: Дьо́ру да́ти. Удрать. Кв.
Дьо́рка, ки, ж. В выражении: Дьо́рки да́ти = Дьо́ру да́ти. Їх звелів ще кріпше держати, щоб не дали бува дьорки. Мир. ХРВ. 248.
Дью́ндзя, зі, ж. Раст. Malva mauritiana. См. Дзіндзівер. ЗЮЗО. I. 128.
