Душохва́т, та, м. Уловляющий душу. К. ПС. 52. Не попусти мене в тяжку наругу лихому душохвату сатані. К. ПС. 87.
Дуяви́ця, ці, ж. = Завірюха. Вх. Лем. 412.
Дхну́ти, дхну, дхнеш, гл. Дохнуть. См. Тхнути. Такий був лицар, що тільки дхне, то од самого духу не встоїш на ногах. ЗОЮР. I. 141.
Дхну́тися, дхне́ться, гл. безл. Вздохнуться. Нехай мойму миленькому легесенько дхнеться. Чуб. V. 570.
Дю́дінька, дю́дічка, дю́дька, ки, ж. Ум. от дюдя.
Дю́дя, ді, ж. Детск. Холод, холодно. О. 1861. VIII. 8. Ум. Дю́дька, дю́дінька, дю́дічка.
Дюк, ка, м. Гусеница насекомого Deilephila euphorbiae. Вх. Пч. I. 6.
Дю́рка, ки, ж. = Дірка. Юрку, Юрку, наплюй в дюрку. Ном. № 12718.
Дя, меж. Детск. Благодарить, поклониться головой. О. 1862. IX. 119.
Дя́бель, бля, м. = Дявіл. Ти його медом масти, а він дяблем воня. Ном. № 7292.
Дя́віл, дяволе́нний, дя́волів, дя́вольський = Диявол, дияволенний, дияволів, диявольський.
Дяволя́ка, ки, м. Ув. от дявіл.
Дя́гель, лю, м. Раст.: а) Angelica silvestris. ЗЮЗО. I. 111; б) Archangelica officinalis. ЗЮЗО. I. 112.
Дя́глиця, ці, ж. Раст. = Яглиця? У неділю по шевлію, в понеділок по барвінок, а в вівторок снопів сорок, а в середу по череду, а в четвер по щавель, а в п'ятницю по дяглицю, у суботу на роботу. Ном. № 14137.
Дя́дечко, ка, м. Ум. и ласк. от дядько.
Дя́дик, ка, м. Отец. Гол. I. 198. Ум. Дя́дичок. Желех.
Дя́дин, на, не = Дядьків. Дядин двір. Чуб. III. 429.
Дя́дина, ни, ж. Жена дяди, не родная тетка. Чуб. III. 476. Бодай чорт у дядька служив, а до дядини за платою ходив. Ном. № 7614. Ум. Дя́дина, дя́диночка. Чуб. III. 429.
Дядини́, ди́н, ж. мн. Вторник на первой неделе после пасхи, в который поминают дядей и теток. Екатериносл. у. (Залюбовск.).
Дя́динин, на, не. Принадлежащий дя́дині. Г. Барв. 87.
Дя́динка, дя́диночка, ки, ж. Ум. от дядина.
Дядю́сь, ся́, м. Ум. от дядя.
Дя́дюшка, ки, м. = Дядько. До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі то стріне собаку та й питає: «дядюшка, чи ви не з сватами?» Ном. № 497.
Дя́дя, ді, м. Дядя. Бігла теличка та з березничка та до дяді в двір. «Дай, дядю, пиріг!» Чуб. III. 479. Зробив дядя, на себе глядя. Ном. № 10429.
Дя́дьків, кова, ве. Дядин. Справа коло дядькового воза. Ном. А в дядька й у нас коробка ковбас. Дядькові поїмо, своїх не дамо. Чубинський. III. 436. Дя́дькова ха́та. Тюрьма. Гринченко. I. 112.
Дя́дько, ка, м. 1) Дядя. 2) Человек средних лет. 3) — соба́чий. Волк. Як собаки гавкають! Чи не пробирається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71. 4) Дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снования. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у. Ум. Дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата. 54. Що ж мені, дядечку, по тих грошах? МВ. I. 107.
Дя́дьо, дя, м. 1) Дядя (детск.). О. 1862. IX. 119. 2) Отец. Желех.
Дя́дьчин, на, не = Дядьків.
Дяк, ка́, м. Дьячок. Прийшли попи — почитали, прийшли дяки — поспівали. Чуб. III. 442. Притаїлись попи й дяки, що панству служили і по-панській неписьменну голоту дурили. К. Досв. 212. Ум. Дя́ченько. Ой мандрували два дяченьки з микільської школи. О. 1861. XI. Ніс. 9.
Дя́ка, ки, ж. 1) Благодарность. Не сподівайся дяки від приблудної псяки. Ном. № 4604. Дя́ку віддава́ти. Приносить благодарность, благодарить. Пішов… богу дяку оддавати, що жив у ворога зоставсь. Мкр. Г. 23. 2) Охота, желание. Як маш дяку, то зроб. Вх. Лем. 413.
Дякі́в, ко́ва, ве. Принадлежащий дьячку, дьячковский. Отак чини, як я чиню: люби дочку абичию, хоч попову, хоч дякову, хоч хорошу мужикову. Нп.
