1861. XI. Кух. 15. Не хочу я женитися з тією, що ви мені засватали. Грин. II. 188. Оженився з Палажчиною дочкою. Левиц. ПЙО. I. 366.
Жени́х, ха́, м. Молодой человек, ухаживающий за девушкой и пользующийся ее взаимностью; это название имеет место только до формального сватовства, после которого он называется уже молодим. Жалуй мене, подружечко: жених покидає. — Не журися, подружечко, — рута зелененька, — сей покине, другий буде, ще й од сього кращий. Мил. 81. А я тобі, подружечко, жениха дарую. — Брешеш, брешеш, подружечко, як ти подаруєш, що ти його вірно любиш і з ним помандруєш. Мил. 79. Мій первий женише! Мил. 68. А дівчина листи пише: приїдь, приїдь, мій женише. Чуб. III. 466. Ум. Жени́шенько, женишо́к. Стривай, мати, погуляю: женишки настигли. Чуб. V. 10. Ой то мені женишенько, що три годи ходить. Мил. 72. Ув. Жениши́ще.
Жениха́ння, ня, с. Ухаживания (любовные). Чи бог не дав, чи сам не взяв, чи зраяли люди, ой щось з мого женихання нічого не буде. Нп. Не жаль мені вишивання, як вірного женихання. Чуб. V. 796. Ум. Жениха́ннячко. Ой хто не знає того жениханнячка, той не знає лиха. Чубинський. V. 197.
Жениха́тися, ха́юся, єшся, гл. Ухаживать. Часто ходив, вірно любив, вірно женихався. Мет. 85. Чи се тая дівчинонька, що я женихався? Мет. 69.
Женихі́вський, а, е. Относящийся к жениху. Не один запитувався займати її, так знаєте, на женихівське діло… так куди ж! — ні приступу! Кв. П. II. 101.
Женихли́вий, а, е. Любящий ухаживать за женщинами. Гол. II. 254.
Женихли́вість, вості, ж. Наклонность к ухаживанию за женщинами. Желех.
Жени́шенько, ка, м. Ум. от жених.
Жениши́на, ни, об. Один из двух любящих: девушка или парубок. Та чогось моя женишина смутна, невесела. Мет. 98. Ой є в мене женишина не до тебе чорта. Чуб. III. 161. І на шлях теплицький справив сина Опанаса, щоб побачив і сподобав любу женишину. Мкр. Н. 39. Лежить моя женишина як квітка в'яла. Мет. 98.
Жениши́ще, ща, м. Ув. от жених.
Женишо́к, шка́, м. Ум. от жених.
Жені́ння, ня, с. Женитьба. Мнж. 164. Продам кобилу на женіння та куплю горілки. Лебед. у. Ум. Жені́ннячко. В мено брати — на женіннячко. Грин. III. 27.
Же́нничка, ки, ж. Жатвенная машина. Борз. у. Нежин. у.
Женти́ця, ці, ж. Сыворотка (молочная). Шух. I. 37.
Женти́чник, ка, м. Употребляющий в пищу сыворотку. Вх. Зн. 17.
Женці́в, це́ва, ве. Принадлежащий жнецу.
Же́нчик, ка, м. Ум. от жнець.
Женчи́ха, хи, ж. Жница. НВолын. у.
Же́нчуг, гу, м. = Жемчуг.
Жень, ні, ж. 1) Сжин, ужин. Моєї жені снопів не дали. Канев. у. Жень не пов'язана, покидана гуком лежить. Г. Барв. 233. 2) Снаряд, посредством которого взлезают на дерево для осматривания бортей. Радом. у.
Женьки́ня, ні́, ж. = Жниця. Вх. Лем. 414.
Женьча́р, ра, м. = Жнець. Вх. Лем. 413.
Женьча́рка, ки, ж. = Жниця. Вх. Лем. 413.
Женьчуги́, гі́в, м. мн. (вместо: жемчуги). Белые стекляные бусы у гуцулок. Гол. Од. 71.
Жербій, бію, м. Раст.: а) = Осот, Cirsium arvense Scop. ЗЮЗО. I. 118; б) Cirsium canum. ЗЮЗО. I. 118.
Же́рва, ви, м. Злая собака. Шух. I. 107.
Жерде́ля, лі, ж. Абрикос.
Жерди́на, ни, ж. = Жердка. Ум. Жерди́нка.
Же́рдка, чаще же́ртка, ки, ж. 1) Вешалка для платья в сельских хатах: жердь, за оба конца веревками подвешенная к потолку вдоль задней стены над полом (нарами для спанья). Жердка бывает и в коморі. Вас. 192. Чуб. 382, 386. Я музикантів для простору на піл під жердку помістив. Алв. 22. Стала доставати собі в коморі з жердки що мали кращого про велике свято. Г. Барв. 165. 2) Часть ткацкого станка. МУЕ. III. 16. См. Верстат. 3) В рале: жердь, к переднему концу
