Безшабе́льний, а, е. Не имеющий сабли. Треба цим безшабельним гевалам збить трохи пихи. К. ЧР. 226.
Безшлю́бний, а, е. Безбрачный.
Безшта́нько, ка, м. 1) Малолеток, мальчишка, не носящий еще штанов. Ой вийдіть, безштаньки, співать веснянки, а ви, у штанях, співайте з нами. Грин. III. 58. 2) Бедняк, не имеющий штанов. Я, грабя Потоцький, коронний гетьман… і в мене є голка, щоб — часом розірветься — зашить, а ти, ланець, безштанько, і в тебе нема? Стор. I. 185.
Безща́дний, а, е. Беспощадный.
Безща́дно, нар. Беспощадно. Безщадно кров рутульську ллють. Котл. Ен.
Безща́сний, а, е. Несчастный, обездоленный, не имеющий удачи. Така твоя доленька безщасна. Нп. У три ряди бідних безщасних невольників посаджено. АД. I. 90.
Безща́сниця, ці, ж. Несчастная женщина, обездоленная, неудачница. Грин. III. 559. Ой десь наша безщасниця на чужій стороні. Чуб. V. 473.
Безща́стя, тя, с. Несчастье. МВ. I. 44. Ой подумайте, мислі, по моїм безщастю. Лукаш. 82.
Бе́зя, зі, ж. = Буз. Переясл. у.
Без'язи́кий, а, е. 1) Не имеющий языка. Без'язика коняка. Рудан. I. 69. 2) Немой, бессловесный. І всі уряд поставали, наче без'язикі. Шевч. Дружки без'язикі. КС. 1883. II. 392. Шевченко, вийшовши дивом якимся із тої темноти притоптаної, похилої, без'язикої. К. (О. 1861. IV. 30).
Без'язи́чник, ка, м. Раст. Ophioglossum vulgatum L, плодоносная вая. ЗЮЗО. I. 130. См. Язичник.
Бе́йбас, са, м. = Бельбас. Умієте загадувати, а розгадати так не вмивались. Та й куди вам, таким бейбасам. Кост. (О. 1862. VI. 52).
Бе́йдак, ка, м. Глупец, болван. Вх. Лем. 391. См. Бейла.
Бейдуля, лі, ж. Дура, глупая женщина. Вх. Лем. 391.
Бе́йкання, ня, с. Крик на зверя: «а бий!» с целью прогнать его. Желех. См. Тюкання.
Бе́йкати, каю, єш, гл. Кричать на зверя. См. Тюкати. Вх. Зн. II.
Бе́йкатися, каюся, єшся, гл. = Бекатися. Змиев. у. Сиділа б ти лучче дома чого його по грязі бейкатися. Богод. у.
Бейла, ли, м. Дурачина, остолоп, болван. Бердич. у.
Бе́ка, ки, ж. Детск. Гадость. См. Беку, бецяти.
Бе́кання, ня, с. Блеяние.
Бе́кас, са, м. Бекас. Вх. Пч. II. 14. Ум. Бекасик.
Бе́кати, каю, єш, гл. 1) Кричать по-овечьи, по-козьи, блеять. Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала. Левиц. I. 126. 2) О детях: реветь.
Бе́катися, каюся, єшся, гл. 1) Тащиться, с трудом итти. Верстов десять ішли — бекались, бекались. Змиев. у. 2) Таскаться. Скільки не бекається, бач, у чужих селах, — а п'яний не буде. Змиев. у.
Беке́т, та, м. Военный пикет, стража. Округи табора жадних бекетів. К. ЧР. 308. Скрізь по сей бік стояла на бекетах стража польска. ЗОЮР. I. 263.
Беке́ша, ші, ж. Род верхней одежды: крытая сукном овчинная шуба с талией. Гол. Од. 17, 51. Поздирали з неї дорогі коралі і бекешу. Рудч. Ск. I. 209. Ходив… у плисових чорних штанях і в голубій бекеші. О. 1861. X. 33. Ум. Бекешка, бекешечка.
Беке́шка, ки, ж. 1) Ум. от бекеша. 2) Глыба земли. Ромен. у.
Беку (неск.?) Детск. Гадость, дермо, грязь. Вх. Лем. 391. См. Бека.
Бе́лбас, са, м. = Бельбас.
Белебе́нити, ню, ниш, гл. Болтать, баять. Баби белебенять, що реп'яшки від зубів би то помагають. Черниг.
Бе́лебень, беня и бня, м. 1) Возвышенное и открытое место. Употребляется чаще в выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Екатериносл. Розумна голова: на белебні затишку хоче. Ком. Пр. № 409. 2) Глубокое место в воде. Угор.
Бе́лега, ги, ж. Экскремент коровы. Вх. Зн. 2. Также во мн. ч. беле́ги. Шух. I. 24.
Беле́й, ле́я, м. 1) Личинка майского жука. Вх. Лем. 291. См. Бедрак. 2) Пентюх; болван. Вх. Лем. 391.
Белелю́га, ги, ж. Сукровица. Желех.
