Цю сторінку схвалено
Парубки зійшлись, дівчата,
З їми й уродлива
Русокосая Снігурка,
Та смутна̀ й журлива.
— „Гей, чи чуєте, дівчата,
Час уже почати
Через цей вогонь Купалів
Нам усім плигати!“
І стають одна по о̀дній…
Перша вже плигнула,
Далі друга над багаттям
Швидко промайнула.
Третя, п'ята… Вже й Снігурці
Че́рга наступає.
— „Ох, не хочу я, дівчатка,
Сили щось немає,
Щось моє згнітило серце,
Мов на лихо й горе“…
Так Снігурка всім дівчатам
По̀другам гово̀ре.
Засміялися дівчата:
— „Лихо нам с тобою!
Вперше вийшла погуляти,
Та і тут з журбою!
Ну-бо, ну, плигай, сестричко!“
І усі дівчата
До вогню Снігурку білу
Почали штовхати.
Одмогтись не має сили…
— „Ну, плигай, не бався!“ —
А вогонь все дужче й дужче
