— 14 Щоб іще виразніше стала перед читачем ця справа, нехай він собі уявить українську дитину, напр. сільського хлопця, що вчиться читати має прочитати з одокремленим ся слово «крутить ся»: він неминуче прочитає його як два слова, инакше він не може його прочитати, а через це вимова цця уже зникає. А це значить, що той, хто пише ся окроме, перевчає наи народ по своєму, заставляє його вимовляти слова не так, як він їх вимовляє і вимовляв з діда-прадіда, а по новому. А коли трапиться такий глагол, що без ся не може вживатися (наприклад: боятися) і коли дитина побачить розділену орфографію „боїть ся“, то й зовсім не зможе зрозуміти цього слова, бо „боїть“ — це дитині щось ніби китайське. А вже отака галицька орфографія: „бояти меть ся“- -це китайщина не тільки дитині, а й дорослому на- шому інтелігентові, бо замість одного зрозумілого слова око бачить аж троє незрозумілих слів: 99 яти“, „меть“, „ся“. От через віщо цілком правий проф. Крим- ський, коли каже, що окреме писання ся „не есть безвредная этимологія, а есть покушеніе на самый орґанизмъ малорусскаго языка; оно есть уродованіе, калҍченіе и преступное искаженіе до- рогого для насъ достоянія“. От через віщо всі прихильники народньої просвіти, а надто народні вчителі ніколи не можуть згодитися на такий во- рожий нашій мові правопис і повинні боротися проти його доти, аж поки він зникне. єсть іще одно, через що ся не можно писа- ти окроме від глаголів. „Малорусское ся, — каже проф. Кримський, — есть неударная енклитика, спо- собная сокращаться послҍ гласныхъ въ неслоговое сь: напр. вмҍсто „крутимося“ всегда можно сказать
