| 16 | Долгоруков Микола Олександрович | 1865–1873 |
| 17 | Мандерштерн Олексій Євгенович | 1873–1880 |
| 18 | Устимович Прокоп Адріанович | 1880–1883 |
| 19 | Мещерський Олександр Васильович | 1883–1889 |
| 20 | Мещерський Борис Борисович | 1889–1892 |
| 21 | Бразоль Сергій Євгенович | 1892–1907 |
| 22 | Щербатов Микола Борисович | 1907–1913 |
| 22 | Герценвіц Михайло Іванович | 1913–1917 |
набагато менше голосів, ніж його опонент (багаторічний пирятинський повітовий предводитель О. Закревський), він все одно отримав посаду генерал-губернатора. Зрозуміло, що в даному випадку не обійшлось без втручання з «гори», адже В. Чарниш «носив звання се з честю і відзнакою Всемилостивого Государя в нагороду старанного і корисного служіння йому дарованими»[1].
Як іншу особливість персонального складу полтавський губернських предводителів, слід розглядати суттєве домінування тут представників давніх козацько-старшинських родів (аж до кінця 1850-х рр.). До таких, окрім згаданого В.І. Чарниша, належали С.М. Кочубей, М.М. Милорадович, Д.П. Трощинський, В.В. Капніст, І.В. Капніст, І.М. Скоропадський та Л.В. Кочубей.
Однак вже з 1860-х рр. вагомі позиції почали займати представники російських дворянських родів (О.М. Долгоруков, О.В. Мещерський, Б.Б. Мещерський, М.Б. Щербатов).
- ↑ Павловский И.Ф. К истории полтавского дворянства 1802–1902 г. Очерки по архивным данным с рисунками. Издание полтавского дворянства. – Полтава. Электрическая типо-литография Торгового Дома И. Фришберг и С. Зорохович, 1907. – Вып I. – С. 74.
