У подальшому він неодноразово жертвував на розвиток навчальних закладів Прилук, а також виступав ініціатором створення нових, як це видно у випадку із жіночим училищем[1].
«Шестирічне існування у нашому місті жіночого училища, влаштованого Іваном Михайловичем Скоропадським… на власні кошти достатньо показало нам потребу у такому закладі для бідного класу нашого міста; у ньому виховувалося щорічно від 50-ти до 60-ти дівчат і результати блискучі, неодноразово доводилося йому чути з різних сторін заяви батьків щиро вдячних за виявлене благочинство… Зрозуміло, що місто було б позбавлене такого училища, якби не пожертви Івана Михайловича», – зазначив у промові міський голова Прилук Г. Московченко на засіданні міської думи 31 травня 1878 р.[2].
У полі зору нащадка гетьмана постійно знаходилося і ряд питань, пов’язаних з облаштуванням Прилук. Зокрема, у 1874 р. І. М. Скоропадський звернувся до органів місцевого самоуправління із проектом облаштування місцевих боліт з метою покращення водопостачання міщан і створення альтернативного джерела води на випадок пожежі. Як результат, цю ініціативу підтримала спеціальною постановою міська дума від 9 лютого 1875 р.[3]. За активну діяльність на благо Прилук йому присвоїли звання почесного громадянина міста. Цей приклад наочно демонструє необхідність виваженої й об’єктивної переоцінки існуючих історіографічних стереотипів (особливо поширених у радянський період) щодо ролі та вагомості дворянства в загальному розвитку окремих регіонів України та загалом Російської імперії.
Також слід зазначити: спільною рисою персонального складу губернських предводителів не лише лівобережного дворянства, а й інших регіонів Російської імперії було те, що
