дворянства. Наприклад, у 1790 р. предводитель дворянства Козелецького повіту, колезький асесор Ф. Туманський надіслав губернському предводителю В. Тарновському загальний список перевірених дворян кількістю 168 осіб[1]. Серед них значився і колишній гетьман К. Розумовський. Подібна робота (підготовка повітових списків та їх відправка в управління губерній) була характерною не лише для Лівобережжя. Зокрема, це засвідчують відповідні документи Правобережної України[2]. Означена діяльність пов’язувалась з необхідністю дотримання норм про надсилання губернськими предводителями в Герольдію раз в три роки списків дворян[3].
Крім того, напередодні запланованого на період з 15 вересня по 15 жовтня 1791 р. засідання дворянської комісії Чернігівського намісництва, В. Тарновський надіслав запит до правління Київського намісництва із проханням про проведення оповіщення через мережу нижчих земських судів щодо обов’язкової подачі необхідних документів для отримання дворянського статусу у визначений період[4].
Однак, у ході проведення роботи із підготовки родовідних книг, яка значно активізувалася саме на початку 1790-х рр., губернські предводителі дворянства зіткнулися із серйозною проблемою. Так, складання списків за абеткою передбачало повний збір інформації про дворян з подальшим розподілом за літерами. Саме з цим завданням В. Тарновський звернувся у 1793 р. до повітових предводителів. Однак останні відповіли, що суттєва кількість дворян, що значилися прикріпленими до повітів, не проживає в них постійно, а тимчасово відсутня
