«у віддалених місцях». Більше того, виявилося, що взагалі невідомо де перебуває більшість з них, що унеможливлює складання алфавітних списків дворянських родів для родовідних книг[1].
Враховуючи складність виконання дорученого завдання, В. Тарновський надіслав 22 листопада 1793 р. до Київського намісництва прохання про оповіщення через періодичні видання щодо необхідності подачі в чернігівські дворянські збори інформації за встановленою законодавством формою. Розсилку подібної пропозиції у письмовому вигляді він зініціював у всі намісництва, Таврійське обласне правління, Область Війська Донського та ін.[2].
Виявлені нами архівні матеріали дають можливість для детального аналізу діяльності чернігівських і новгородсіверських дворянських зборів з надання дворянських прав, а також виявити залежність її динаміки від часу прийняття Жалуваної грамоти 1785 р. Так, предводитель дворянства Новгород-Сіверського намісництва Г. Іскрицький повідомив у рапорті 1790 р. на ім’я генерал-губернатора М. Кречетнікова, що до отримання Жалуваної грамоти загальна кількість дворянських родів досягала 597, а після (1785 – початок 1790 рр.) – 1384[3].
В іншому рапорті за 2 липня 1790 р. той же Г. Іскрицький подав уточнені та більш деталізовані за роками дані (див. табл. 1), які засвідчили відсутність чіткої тенденції щодо різкого збільшення кількості дворянських родів після 1785 р. Відповідна динаміка мала яскраво виражений характер хаотичних коливань: відносно велика кількість за 1784 та 1787 рр. і значно менша – за 1785, 1788–1790 рр.
