Моє твердження змусило його насупитись. Він сказав, підсміюючись:
— Тим краще. Я з твого мундира бачу, що ти офіцер.
— Скільки тобі літ?
— Двадцать років.
— Коли саме досяг ти їх?
Це питання збудило в мені дуже прикрі й сумні спомини; тому я з хвилину помовчав, заглибившись у свої думки. Він жваво повторив своє питання, я відповів йому:
— В той день, як повісили твого товариша Леонгрі. — Гнів перекривив йому обличчя; його хихотіння затяглося довше на кілька хвиль, але він себе стримав.
— Леонгрі повісили тому двадцять три дні, сказав він мені. Отже, слухай, французе. Ти йому сьогодні ввечері передаси, що ти прожив двадцятьма чотирма днями більше, ніж він. Я тебе лишу в живих ще на сьогодні, щоб ти міг йому розповісти, що робиться в штаб кватирі Жана Біасу і скільки вже зроблено задля свободи його братів, а також про те, яким авторитетом є цей генералісимус серед „підданців короля“.
Власно таким ім'ям визначали своїх повстанців-негрів та мулатів два ватажки — Жан-Франсуа та його товариш Біасу.
Після цього мене посадовили в одному з кутків печери проміж двома вартовими, і він
