почав робити наказ кільком неграм в одежі адьютантів, роблячи їм при цьому знак рукою.
— Хай б'ють на збір, і вся армія збереться біля штаб кватири, щоб ми могли оглянути її, а ви, добродію капелане, — промовив він, звернувшись до ворожбита, — одягніть ваші священницькі шати й одправте для нас і наших салдатів святу месу.
Ворожбит підвівся із свого місця, низько вклонився перед Біасу і сказав йому на вухо кілька слів, але ватажок перервав його голосно.
— У вас немає престола божого, — говорите ви, сеньйор-кюре, — хіба це дивно в оцих горах? Але що нам до цього? З яких це пір усеблагий Джіу (бог) став вимагати для себе пишних храмів та престолу з мережива та золота? Гедеон та Йосип покланялись йому навіть перед навалом каміння; зробімо ж так, як вони, святий отче. Богові вистачить, якщо серця горітимуть. У нас немає престолу? Так ви, може, для цього скористуєтесь великим ящиком з-під цукру, здобутим позавчора підданцями короля в домі Дюбюїсона?
Указівкою Баісу негайно скористувались. За одну хвилю печеру вже прилагодили для ції відправи, для пародії на службу божу. Зараз же принесли святий „ковчег“ і чашу з пограбованої церкви в Акюлі, тої церкви,
