Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/134

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Він схрестив руки на своїй дароносиці, що моталася в нього на волосатих грудях, і нічого мені не відповів.

Я поновив своє прохання:

— Мені хотілось би знати, що ви скажете мені про мою будучину; але ваші чесні товариші в мене відібрали мого годинника і мої гроші, а ви не такий ворожбит, щоб вам працювати дурно…

Він дуже сквапно наблизився до мене і промурмотів мені на вухо глухим голосом:

— Ти помиляєшся. Подивімось на твою руку.

Я йому простяг руку і глянув на нього пильно. Очі його блищали. Він ніби розглядав мою долоню.

— Якщо лінія життя, — вимовив він, — перерізається двома невеличкими перпендикулярними рисками, вповні ясно зазначеними, це знак близької смерти. Тебе жде смерть.

Якщо лінії здоров'я зовсім не помітно посередині руки, а є лише лінія життя та лінія щастя, сполучені з одного краю в свого роду кут, то людина не може собі сподіватись природної смерти. Не жди смерти простої.

Якщо низ указівного пальця ввесь покритий однією тільки лінією, що йде вздовж, людина вмре насильницькою смертю. — І ти — чуєш? — будь готовий до насильницької смерти.