легкого тлумачення иншим. Їх треба самому пережити. Ось у такому душевному стані був я, коли сторожа Біасу передала мене й доручила неграм Морн-Ружа. Мені здавалось, що то якісь привиди доручають мене иншим привидам, і, не роблячи їм опору, я дав себе прив'язати поясом до дерева. Вони мені принесли кілька пататів, зварених у воді, і я їх з'їв зовсім машинально, бо природа нам зоставила серед усяких бід і лихих обставин той інстинкт, що змушує нас несвідомо підтримувати чим-небудь у собі життя.
Тимчасом ніч оповила землю. Мої вартові забралися в свої курені, і лише шестеро з них залишилося при мені, сидячи або лежачи поблизу перед огнем, що вони його розклали, щоб захистити себе від нічної прохолоди. По кількох хвилях вони всі поснули.
Фізична втома та пригнобленість моя сприяли не мало тому, щоб я заглибився в неясні якісь мрії й задрімав.
Разом з тим у моїй уяві проходили передо мною щасливі дні, коли я був укупі з Марією і не передбачав ще в будучині нічого, крім вічного щастя. Я порівнював ті дні з сьогоднішньою дниною, такою незвичайною своїми вражіннями, і всі бачені мною чудернацькі картини з фактом триразового засудження мене нині на смерть і відсутністю порятунку. Я обмірковував найближчу
