кінцем ке подрія ацер агора (що міг би я тепер зробити вам приємного).
— Я вже вам раз про це сказав, — відповів П'єро, — дайте мені повести з собою оцього полоненого.
Біасу з хвилину помовчав, а далі скрикнув, надаючи по можливості рисам своїм якнайбільше щирости:
— Добре, альтеза, я зараз доведу вам, як я бажаю вам догодити. Дозвольте лише мені сказати два слова на вухо полоненому; після цього він може за вами піти.
— Справді? Я нічого не маю проти, — відповів П'єро. Обличчя йому перед тим горде й невдоволене, тепер сяло з радости. Він віддалився на кілька кроків.
Біасу одвів мене в куточок печери й сказав мені пошепки:
— Я можу дарувати тобі життя лише за одною умовою — ти її знаєш. Чи ти згоден?
Він показав мені телеграму Жана Франсуа. Згода видалась би мені підлістю.
— Ні! — сказав я йому.
— Ось як? — промовив він з хихотінням. — Ти все ще такий упертий, як і давніше. Очевидно, ти дуже покладаєшся на свого оборонця? Чи знаєш, хто він?
— Так знаю, — відповів я; — це такий же звір, як і ти, тільки ще лицемірніший!..
