Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/197

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— А ти все про це, — сказав він тихо.

— Авжеж, про це, — вигукнув я, паленіючи, — все про це. Я тобі кричатиму це питання на вухо аж до останньої твоєї хвилі. Де Марія?

— Отже, мабуть, нічого не може розвіяти твого недовір'я до мене. Ти небаром про це довідаєшся.

— Небаром, звірю? — гнівно перепитав я. — Ні, я зараз хочу це знати. Де Марія? де Марія, чи ти чуєш? Відповідай, або поміряємось обоє життям. Обороняйся!

— Я вже тоді сказав раз, що оборонятися я не повинен. Потік бо не бореться із струмком,  промовив він з великим смутком.  Моє життя, врятоване тобою тричі, не може поборювати твоє. Хоч би я й хотів цього, то все ж це не було б для мене можливе. У нас є тільки один кинжал на двох.

Говорячи так, він вийняв цього кинжала з-за пояса і передав його мені.

— Візьми, — сказав він.

Я скипів, ухопив зброю і приставив був її до його грудей. Він і не думав оборонятись.

— Нещасний, — сказав я йому, — не змушуй мене до вбивства. Я тобі всаджу цей ніж у груди, якщо ти мені зараз не скажеш, де моя жінка.