Потім, повернувши голову до Бюґ-Жарґаля:
— Начальнику Морн-Ружа, що вам тут треба?
Бюґ-Жарґаль відповів:
— Я прийшов командувати до своїх братів.
— Це дійсно, — сказав карлик з погано потаєним скаженством, — негри Морн-Ружа. Але з якої ради, — додав він, підсилюючи голос, — розпоряджуєтесь ви життям мого полоненого.
Начальник негрів відповів:
— Я Бюґ-Жарґаль.
Чорні знов попадали й почали бити чолом об землю.
— Бюґ-Жарґаль, — знов почав Абібра, — не може ламати того, що наказав Біасу. Цього білого подарував мені Біасу. Я хочу, щоб він умер: він умре.
— Возотрос, — сказав він чорним, — ви повинні послухатись. — Кидайте його в прірву.
На різкий голос ворожбита негри піднялися й зробили один крок до мене. Я думав, що то вже кінець.
— Розвяжіть полоненого, — крикнув Бюґ-Жарґаль.
В одну мить я став вільний. Моє здивування дорівняло скаженству ворожбита. Він хотів кинутись на мене. Чорні спинили його. Тоді він почав сипати погрози та прокляття.
