Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/44

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


X

До цього дня мій звичайний настрій тримав мене далеко від плантації, де працювали чорні. Мені моторошно було дивитись на страждання сотворінь, що їм я не міг нічим допомогти. Але на другий день дядько запропонував мені йти з ним оглядати хазяйство, і я з великою охотою згодився, сподіваючися знайти й пізнати між невільниками рятівника моєї нареченої.

Я мав нагоду запевнитись на цій прогулянці, яке велике значіння для рабів має хазяйське око, але разом з тим, якою дорогою

ціною купується це значіння. Негри, що тремтіли із страху перед моїм дядьком, подвоювали в його присутності свою енергію в роботі, але скільки ненависти відчувалося в цьому. Дражливий своєю вдачею, дядько мій ладен був розсердитись на те, що для його гніву нема жодної причини, коли зненацька його карлик Абібра вказав йому на негра, що, зморений працею, заснув. Мій дядько жваво підбіг до нещасного, жорстоким’ штурханцем збудив його й наказав зараз же стати до роботи. Підводячись, негр мимохіть дав помітити дядькові, що проспав ввесь час на кущі бенгальського бамбуку, посадженого й щиро плеканого моїм дядьком, і що він цей кущ зломив. Тоді плантатор запалав

52