Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/49

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


так, наче вони цим виконували свій обов’язок що до нього. Цей не зовсім звичайний негр дістав собі серед нас назву П’єро.


XII

Всі ці подробиці впливали на мою молоду фантазію. Марія, повна вдячности й співчуття до свого рятівника, поділяла моє добре ставлення до нього, і П’єро так заволодів нашими симпатіями, що я твердо вирішив побачитися з ним і стати йому в пригоді. Я мріяв уже про способи такого побачення.

Не зважаючи на мою молодість, я був, як небіж одного з найбагатших плантаторів, капітан міліції в Акюльській окрузі. Форт Галіфе був доручений саме цій міліції й жовтим драгунам, що їх начальником бував здебільшого унтер-офіцер, разом і комендант форту. Отже, в цю добу ним був брат одного незаможного колоніста, якому я зробив багато послуг, і ця людина була мені щиро віддана.

Тут уся авдиторія перервала д'Оверне, назвавши Таде.

— Ви вгадали, панове,—відповів капітан.— І розумієте добре, що мені не трудно було здобути в нього ключа від тюрми негра. Я мав право навідуватись у форт як капітан міліції. Проте, щоб не збудити підозрінь мого

57