Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/63

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Що пожирало плантації в околицях, розливало по місту сумне світло, притемнене густим димом, що його розносив по всіх вулицях вітер. Цілі вихори іскор з горящого цукрового очерету сипалися на дахи домівок і на такелаж кораблів, що стояли в порту, і ці іскри загрожували Капові не менш руїнницькою пожежею, ніж та, що нищила вже поля. Це була жахна картина: бачити, з одного боку, зблідлих од жаху мешканців, що намагалися одстояти ціною свого життя останнє своє пристановище від огняної бурі, з другого — відплиття кораблів у тривозі за свою долю, що поволі зникали в далечіні, розпустивши свої вітрила на темночервоних хвилях забарвленого пожежею моря.


XVI

Затурканий вибухами гармати з форту, галасуванням утікачів і грюкотом падущих руїн, я не знав, у який бік мені повести своїх салдатів, коли раптом зустрів на площі капітана жовтих драгунів, що зробився нашим проводирем. Я не втомлюватиму вас змалюванням картини пожежі плантації. Багато инших авторів наводили історію перших подій у Капі; мені ж треба перейти до дальшого розповідання. Обмежусь тільки тим, що зазначу, де саме невільники - повстанці досягли

71