Сторінка:Гюго В. Бюґ-Жарґаль (1928).djvu/85

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


Сльоза набігла на очі д’Оверне; він схрестив руки на грудях і протягом кількох хвилин сидів у гіркому замисленні; врешті він розпочав оповідати далі.


XXI

Прийшла звістка, що Бюґ-Жарґаль покинув Морн - Руж і направив своє військо через гори на сполуку з Біасу. Губернатор аж підскочив з радощів: „Тепер він наш“ — промовив він, потираючи руки. На другий день колоніяльне військо було за одне льє від Капу. Повстанці при нашому наближенні сквапно покинули Порт-Марго і форт Галіфе, де вони були встановили великі облогові гармати, взяті з узбережжя; всі банди відступили в гори. Губернатор тріюмфував. Ми продовжували наш похід. Проходячи по спустошених рівнинах, кожен з нас журливо оглядався на ті місця, де були його поля, будинки й багатства; але свого ґрунту не можна було пізнати.

Иноді наш хід спиняли пожежі, що з культивованого поля перекидались на ліси й савани. В оцих країнах, де земля цілинна, де рослинність буйно розростається, лісова пожежа набирає зовсім особливого характеру. Її чути здалека, часто навіть тоді, коли нам ще нічого не видко: ніби злива часів потопу

93