люд голодував. Я знаю так само, що Ролан переховувався в помешканні, що виходить на задній двір на вулиці Гарп; я знаю, що шістьсот списів 14-го липня зробив Фор, слюсар герцога Орлеанського; я знаю, що роблять у Сен-Гілер, Сілєрієвої коханки; тими днями, як буває баль, сам старий Сілєрі натирає крейдою паркети у жовтім салоні на вулиці Нев-де-Матюрен; там обідали Бюзо й Керсен. Саладен там обідав 27-го, а з ким, Робесп'єре? З вашим приятелем Лясурсом.
— Балаканина, — буркнув Робесп'єр. — Лясурс не мій приятель.
І додав замислено:
— Однак у Лондоні є вісімнадцять фабрик фальшивих асигнацій.
Марат провадив далі спокійним голосом, але з легеньким тремтінням, що наводило жах:
— То все змова визначних людей. Так, я все знаю, не дивлячись на те, що Сен-Жюст зове державним мовчанням…
Марат підкреслив цей вираз наголосом, глянув на Робесп'єра й далі говорив:
— Я знаю, що говорять у вас при столі в ті дні, як Леба запрошує Давида на обід, що зготувала його наречена, Елізабет Дюплей, ваша майбутня братова, Робесп'єре. Я величезне народне око і з глибини свого льоху я дивлюсь. Так, я бачу, так, я чую, так, я знаю. Вам досить малого. Ви милуєтеся самі на себе. Робесп'єр дає любувати на себе своїй пані де Шалябр, дочці того маркіза де-Шалябр, що грав у віста з Людовиком XV того вечора, як скарали на смерть Даміяна. А як же, високо задирають голову. Сен-Жюст не вилазить з краватки. Лежандр коректний, новий кафтан, біла камізелька й жабо, щоб примусити забути про свого хвартуха. Робесп'єр гадає, що історія захоче знати, що він мав оливковий сурдут на Установчих Зборах і небесно-блакитний у Конвенті. Він має свого портрета на всіх стінах своєї хати…
149
