— Жінок?
— Еге. Він казав розстріляти між иншим матір трьох дітей. Невідомо, що сталося з дітьми. До всього він уміє керувати. Він знає військову справу.
— То правда, — відповів Сімурден. — Він провадив Ганноверську війну і салдати говорили: — Рішельє зверху, Лянтенак знизу. Лянтенак правдивий генерал. Поговоріть про нього з вашим колегою Дюсо.
Робесп'єр на який час замислився. Потім його розмова з Сімурденом знов розпочалася.
— Ото ж, громадянине Сімурдене, цей чоловік у Вандеї.
— Відколи?
— Вже три тижні.
— Треба його оголосити по-за законом.
— То вже зроблено.
— Треба призначити ціну за його голову.
— Зроблено.
— Треба пообіцяти багато грошей тому, хто його піймає.
— Зроблено.
— Не асигнаціями.
— Зроблено.
— Золотом.
— Зроблено.
— І треба його ґільйотинувати.
— Буде зроблено.
— Хто це зробить?
— Ви.
— Я?
— Так, вас призначать за делегата від Комітету громадського рятунку і дадуть уповноваження.
— Згоджуюся, — сказав Сімурден.
Робесп'єр був швидкий у виборі; прикмета державної людини. Він узяв з портфеля, що лежав перед ним, листок білого паперу з видрукованим на ньому заго-
158