ловком: «Французька Республіка, єдина й неподільна. Комітет громадського рятунку».
Сімурден говорив далі:
— Так, я згоджуюсь. Жахливий проти жахливого. Лянтенак лютий і я буду лютий. Смертельна боротьба з цим чоловіком. Я звільню від нього республіку, як що буде на те божа воля.
Він спинився, потім знов почав:
— Я священик; дарма, я вірю в бога.
— Бог вже зостарівся, — сказав Дантон.
— Я вірю в бога, — сказав Сімурден спокійно.
Робесп'єр похмуро потакнув головою.
Сімурден спитав:
— При кому я буду за делегата?
Робесп'єр відповів:
— При начальникові експедиційного загону, висланого проти Лянтенака. Але я вас попереджаю, це пан.
Дантон покликнув:
— Ото ще мені дурниця! Пан? Ну, то що? З панами так само, як з попами. Коли він добрий, то він чудовий. Панство, то забобон; а вже не слід мати забобонів ні в один бік, ні в другий, ні проти, ні за. Робесп'єре, хіба Сен-Жюст не пан? Флорель де Сен-Жюст, не взяв його кат! Анахарсис Клотс — барон. Наш приятель Шарль Гесе, що не промине ні одного засідання Кордельєрів, — принц, і брат Ляндграфа Гесе-Ротенбурського. Монто, Маратів друзяка, — маркіз де Монто. В революційному трибуналі є присяжний суддя піп, Вілят, і один присяжний суддя — пан, Леруа, маркіз де-Монфлябер. Обидва певні.
— А ви забуваєте, — додав Робесп'єр, — про голову суду революційного…
— Антонеля?
— Він же маркіз Антонель, — сказав Робесп'єр.
Дантон знов почав:
— Пан теж і Дамп'ер, що дав себе вбити за респу-
159
