туї Волі; діти-знайденчата, названі дітьми республіки, ішли походом в національній формі; молоді дівчата з секції дев'яносто два, прийшли в довгих білих сукнях, а другого дня в Монітері був такий рядок: «Президент одержав китицю з квіток з чистих рук молодої красуні». Промовці вітали юрбу; часами вони їй підхлібляли; вони казали до юрби: — Ти непомильна, ти бездоганна, ти велична; народ трохи дитина, він любить такі солодощі. Часами бунт приходив до зібрання, входив туди розлютований, а виходив заспокоєний, як Рона, що переходить через Женевське озеро; входячи до нього вона каламутна, виходячи — небесно-блакитна.
Часами це було не так миролюбно і Анріо казав приносити перед Тюільрійські ворота жаровні, щоб розпікати ядра.
Зібрання одночасно й очищувало революцію й творило цивілізацію. Горно, але й кузня. В тому самому чані, де клекотів жах, сходив поступ. З того хаосу тіни й бурхливого перебігу хмар, виходили величезні проміні світла, рівнобіжні вічним законам. Проміні, що зосталися на обрію, їх буде видко назавжди на небі всіх народів, один з них справедливість, другий толеранція, третій добрість, четвертий розум, п'ятий правда, шостий любов. Конвент проголосив цю велику аксіому: — Воля одного громадянина кінчається там, де починається воля иншого громадянина; в цих двох рядках уся людська громадськість. Він виголосив, що бідність свята; він оголосив каліцтво за святе в сліпому й глухонімому, що стали вихованцями держави; материнство за святе в дівчині-матері, що її він потішав і підводив; дитинство за святе в сироті, що її всиновити він казав батьківщині; невинність за святу в обвинуваченому, виправданому й винагородженому. Він ганьбив торг неграми; він знищив
184
