Народ мав до Конвенту відчинене вікно, публічні трибуни, а, як вікна не вистарчало, то він одчиняв двері й улиця входила до зібрання. Ці набіги юрби до того сенату — одно з найдивніших явищ у історії. Звичайно ті нашестя бували сердечні. Вуличне перехрестя браталося з курульним кріслом. Але то страшна сердечність з народом, що одного разу в три години взяв гармати коло Інвалідів і сорок тисяч рушниць. Що хвилини який-небудь похід переривав засідання; то були депутації, допущені до зібрання, подавали петиції, висловлювали пошану, приносили дари. Жінки несли почесного списа з Сент-Антуанського передмістя. Англійці дарували двадцять тисяч черевиків нашим босим салдатам. «Громадянин Арну, — говорилося в Монітері, — кюре з Обіньяну, начальник Дромського батальйону просить, щоб його послали до кордону й залишили для нього парафію». Делегати від секцій приходили, несучи на носилках полумиски, дискоси, чаші, скриньки від мощей, купи золота, срібла й позолоченого срібла, — дарунки батьківщині від тої обшарпаної юрби, й жадали у нагороду лише дозволу протанцювати перед Конвентом карманьйолу. Шенар, Нарбон і Вальєр приходили співати куплети на честь Гори. Мон-Бланська секція принесла погруддя Лепельтьє, і якась жінка наділа на голову президентові червону шапку, а президент її поцілував; «громадянки з Майльської секції» кидали квітки «законодавцям»; «учні батьківщини» приходили з музиками на чолі, дякувати Конвентові за те, що він утворив добробут століття»; жінки з секції Гард-Франсез дарували троянди; жінки з секції Шан-Елізе дарували дубового вінка; жінки з секції Тамплю прийшли до зібрання скласти присягу, що вони дружитимуться лише з правдивими республіканцями; Мальєрська секція подарувала Франклінову медаль, ту медаль за декретом повісили на вінку в ста-
183
