це було знаряддя для бою і для втечі. Підчас найзавзятішого бою, атакуючи республіканські каре, коли селяни стрівали на полі хреста або капличку, вони всі падали навколюшки й проказували свою молитву під картеччю. Молитву скінчено; ті, що залишилися живі, підводилися і кидалися на ворога. Що за велетні! Вони набивали рушниці, біжучи, це був їхній хист. Їх можна було запевнити в чому хочеш: священики показували їм инших священиків, яким стягнутою шворкою вони робили червону смужку на шиї й казали: «Це гільйотиновані, що воскресли». У них бували приступи лицарства: вони з пошаною поховали Феска, республіканського хорунжого, що дав себе зарубати, не віддавши свого стягу. Ті селяни глузували: вони кепкували з республіканських жонатих священиків, кажучи, що ті із «sans calottes» зробились «sans culottes»[1]. Спочатку вони жахалися гармат, далі кинулися на них з ломаками й взяли їх. Вони захопили спочатку чудову бронзову гармату й охрестили її «Місіонером», потім другу, що походила ще з часів католицьких війн, і на якій було вирізблено герб Рішельє й образ божої матери; цій вони дали ім'я Марія-Жанна. Коли вони загубили Фонтене, вони загубили й Марію-Жанну, круг якої мужньо лягло шістьсот селян; пізніше вони знову взяли Фонтене, щоб відібрати Марію-Жанну, й привезли її назад під стягом з лілеями, вкриваючи її квітками й кажучи її цілувати всім стрічним жінкам. Але дві гармати — це замало. Стофле взяв Марію-Жанну; Кателіно, заздрячи йому, рушив з Пен-ан-Можу, зробив наступ на Жалле й забрав третю гармату; Форе атакував Сен-Флорана і взяв четверту. Два инших капітани Шупп і Сен-Поль зробили краще: з стовбурів зрубаних дерев вони зробили подобу гармат, поставили коло них манекени артилеристів і з цією артилерією, з якої самі чимало сміялися, вони примусили синіх від-
- ↑ Sans calottes — без камилавок; sans culottes — без штанів.
208
