писувався: Братерство; Шевальє Шаретт, що мав на голові, як Марат, хустку, зав'язану над бровами, спалив місто Порнік разом з людьми в будинках. В ці часи Кар'є був страшний. На терор відповідали терором. Бретонський інсургент мав вигляд сливе такий, як грецький: куцина, рушниця на черезплічнику, набедреники, широкі штани; бретонський селянин був схожий на клефта[1]. Генрих де-ла-Рошжаклен, 21 року, вирушив на цю війну з ломакою та парою пістолів. Вандейська армія налічувала 154 дивізії. Вони робили правильні облоги. На протязі трьох днів вони тримали блокаду Бресюїра. Десять тисяч селян в день святої п'ятниці штурмували місто Сабль червоними ядрами. В один день вони знищили 4 республіканські табори, від Монтіньє до Курбвейля. В Туарі, на високому мурі чути було незрівняний діялог по-між Ля-Рошжекленом і одним селянським парубком: — Карле! — Я тут. — Твої плечі, щоб я міг вилізти на них. — Прошу. — Твою рушницю. — Ось вона. І Ля-Рошжаклен перескочив через мур до міста, й без драбин вони взяли ці вежі, що коло них колись стояв облогою Дюгесклен. Вони воліли патрон, ніж луїдор. Вони плакали, коли губили з очей свою дзвіницю. Тікати їм здавалося зовсім просто; тоді ватажки гукали: «скиньте сабо, залишіть при собі рушниці!». Коли їм бракувало набоїв, вони проказували молитву і йшли брати пороху в скриньках республіканської артилерії; пізніше д'Ельбе жадав набоїв од англійців. Коли ворог наближався, вони ховали своїх поранених у високому хлібі або в густій папороті, а після бою забирали їх знову. У них не було мундирів. Їхня одежа подерлася. Селяни й дворяни одягалися в аби-яке лахміття. Роже Муліньє носив тюрбан і долмен, що взяв їх в костюмерній театру де ла Флеш; шевальє де Бовільє мав прокурорську тогу й жіночий капелюх поверх вовняної шапки. Всі носили
- ↑ Грецький верховинець.
210
