— Як ви вже так рішуче їдете, послухайте моєї ради. Очевидячки ви їдете до Сен-Мало. Ну, так не їдьте ж через Доль. Є два шляхи, один — через Доль, другий — вздовж моря. Один не коротший від другого. Дорога берегом моря йде через Сен-Жорж де Брегень, Шерюей та Ірель-ле-Вів'є. Ви залишаєте Доль на південь, а Канкаль — на північ. Громадянине, в кінці вулиці ви побачите роздоріжжя: на Доль шлях ліворуч, на Сен-Жорж — праворуч. Послухайте мене, коли ви поїдете на Доль, ви потрапите на різанину. Тому не беріть ліворуч, їдьте праворуч.
— Дякую, — сказав мандрівник.
І він стиснув острогами свого коня.
Настала вже темрява, він пірнув у ніч і зник з очей.
Коли мандрівник був уже в кінці вулиці, на роздоріжжі двох шляхів, він почув корчмарів голос, що гукав йому здалека:
— Беріть праворуч!
Він повернув ліворуч.
Доль, еспанське місто у Франції, в Бретані, — так говориться про нього в старовинних манастирських манускриптах, — власне не є місто, це — вулиця. Велика старовинна готична вулиця, облямована з обох боків будинками з колонами. Ці будинки не витягнені в одну лінію, роблять ріжки й виступи на вулицю, проте, дуже широку. Решта міста, це — мережка з вуличок, що кінчаються всі в цій великій поздовжній вулиці, як струмки у великій річці. Місто, без воріт і без стін, зовсім, відкрите, з горою, що стремить над ним, не могло б витримати облоги; але вулиця могла. Виступи будинків, що їх можна було бачити ще 50 років тому, й дві галереї під колонами, що облямовують вулицю, робили з
224
