своє розкішне темне волосся; підчас зупинок він сам витрушував свій капітанський мундир, пробитий кулями й білий від пороху. Він ніколи ще не був поранений, хоч і кидався завжди в бій, не жаліючи себе. В його приємному дуже м'якому голосі чулися, коли це було потрібно, владні ноти. Він подавав приклад своїм салдатам: спав на землі, під вітром, під дощем, в снігу, загорнувшись у плащ і поклавши свою хорошу голову на камінь. Це була душа героїчна й невинна. Шабля в руці зовсім зміняла його. Він мав той делікатний вигляд, що в бої робиться страшним.
І до всього мислитель і філософ, молодий мудрець; Алківіад для того, хто його бачив, Сократ для того, хто слухав.
В цій величезній імпровізації, якою була французька революція, той юнак відразу став військовим отаманом.
Його загін, що він сам його сформував, був як римський легіон, ціла маленька повна армія; була в ній і піхота й кіннота; в ній були розвідники піонери, сапери й понтонери; і як римський легіон мав катапульти, так вона мала гармати. Три гармати робили загін сильним, але не заважали йому легко пересуватися.
Лантенак також був військовим командиром ще більшим. Він був розсудливіший і сміливіший. У справжніх старих героїв більше витриманости й холодної розсудливости, ніж у молодих, бо вони далеко від світанку життя, й більше відваги, бо вони близько до смерти. Що вони мають загубити? Так мало! Через те були такі відважні й разом такі мудрі маневри Лантенакові. Але, врешті, в цій упертій боротьбі старого й молодого, сливе завжди перемагав Ґовен. Але це було більше щастя, ніж що инше. Щастя завжди сприяє молодшим. Перемога трохи схожа на жінку.
Лантенак був страшенно роздратований проти Ґовена: по-перше, через те, що Ґовен його перемагав, по-друге, через те, що це був його родич. Що за вигадка зробитись якобинцем! Цей негідник Ґовен! Його
226
