так швидко збирались і так швидко розпорошувались; але вони були занадто рухливі, вони були в його руці, як вода. В цій війні, хуткій та розпливчастій він хотів утворити якийсь міцний підпорний пункт; він хотів до дикої лісової армії приєднати регулярне військо, що могло б бути за вісь для маневрів селян. Думка глибока й страшна; як би це здійснилось, Вандея була б непереможна.
Але де знайти регулярне військо? Де знайти салдатів? Де знайти полки? Де знайти готову армію? В Англії. Звідси idée fixe Лантенакова — допомогти англійцям висісти. Так капітулює партійне сумління; біла кокарда ховала від нього червону одежу. У Лантанека була одна думка: захопити шматок берега й передати його Піттові. Тому, бачивши, що Доль без захисту, він кинувся туди, щоб захопити Доль і таким чином заволодіти берегом.
Місце було добре обрано. Гармата на Дольській горі вимела б ворога з одного боку, з Френуа, з другого — з Сен-Бреладу, тримала б на віддаленні Канкальську ескадру і зробила б увесь берег вільним для десанту, починаючи від Ра-сюр-Куенон до Сен-Мелуар-дез-Онд.
Щоб досягти успіху, Лантенак привів з собою понад 6 тисяч душ, все, що було найдужчого в бандах, що він ними орудував, і всю свою артилерію, 10 гармат 10-фунтових, одну — 8-фунтову й одну — 4-фунтову. Він мав намір поставити сильну батарею на Дольській горі, певний того, що тисяча пострілів з 10 гармат зроблять більше, ніж півтори тисячі з 5-ти.
Успіх здавався певним. Можна було боятися лише Ґовена з боку Авранша з його 1500 салдатів та Лешеля з боку Динану. Лешель, правда, мав 25000 салдатів, але він був за 20 льє. Лантенак був певний, що йому не загрожує небезпека ні з боку Лешеля, що хоч і мав велике військо, але був далеко, ні з боку Ґовена, що був близько, але мав занадто мало людей. Додамо, що Лешель був нездара й пізніше допустив знищити свій
228
