героїзмом. Але на який героїзм може бути здатна бідна селянка? Ні на який. Вона може бути матір'ю, та й годі. З кожним днем вона глибше поринала в свою мрію. Тельмарш спостерігав її.
Він намагався притягти її до праці; приніс їй ниток, голок, наперстка; і справді, вона взялася до шитва, що дуже втішило бідного діда. Вона мріяла, але працювала; це — ознака здоров'я; сила помалу-малу поверталась до неї; вона полагодила свою білизну, одежу й черевики; але очі її лишалися скляні. Шиючи, вона співала потихеньку незрозумілі пісні. Вона шепотіла наймення, може наймення дітей, але не досить виразно для того, щоб Тельмарш міг їх розібрати. Вона зупинялася і слухала пташок, неначе вони мали їй принести якісь вісті. Вона дивилась, яка погода. Її уста ворушилися. Вона тихенько говорила сама до себе. Потім зробила мішка і сповнила його каштанами. Одного ранку Тельмарш побачив, що вона збирається в дорогу. Очі її були втуплені навмання в глиб лісу.
— Куди ви йдете? — спитав він.
Вона відповіла:
— Я йду їх шукати.
Він не пробував її затримувати.
За кілька тижнів, повних усяких пригод громадянської війни, в Фужерській окрузі тільки й мови було, що про двох людей, цілком протилежних один одному, але, що, проте, робили те саме діло, тоб-то провадили поруч великий революційний бій.
Дикий вандейський поєдинок тривав, але Вандея губила грунт. В Іль-е-Вілені зокрема, завдяки молодому командирові, що в Долі так влучно відповів на відвагу 6 тисяч роялістів відвагою 1500 патріотів, повстання
249
