мав на меті лише звернути увагу ворога, другий ставив питання: «Чи хочете ви слухати?» коли б на цей другий заклик ріжок мовчав, то була б відмова; коли ж ріжок відповідав, — значить, згода, — замирення на скілька хвилин.
Коли ріжок відповів удруге, чоловік, що був на вежі, почав:
— Люди, що слухаєте мене, я Гуж-Ле Брюан, прозваний Бріз-Бле[1], бо я знищив багато ваших, і прозваний Іманус, бо я вб'ю ще більше, ніж уже вбив. Ударом шаблі одрубано мені пальця на дулі моєї рушниці підчас Гранвільської атаки, ви гільйотинували в Лавалі мого батька, мою матір і мою сестру Жакеліну, що мала 18 років. От, хто я.
Я промовляю до вас від імени монсеньйора маркіза Ґовена-де-Лантенака, віконта Фонтене, бретонського принца, володаря семи лісів, мого пана.
Хай буде вам відомо перш за все, що пан маркіз, перше, ніж зачинитися в цій вежі, де ви обложили його, розподілив військове командування поміж шістьома отаманами, своїми лейтенантами; він передав Дельєрові країну між шляхом Брестським і шляхом Ернайським; Третонові — країну між Ла-Рое й Лавалем; Жаке, прозваному Тайльфером — межу верхнього Мену; Гольє, прозваному Гран-П'єр — Шато Ґонтьє; Леконтові — Краон, Фужер — панові Дюбуа-Ґі і всю Майенську округу — панові де Рошамбо. Таким чином, війна для вас не скінчиться, коли ви візьмете цю фортецю й, коли б навіть пан маркіз умер, — божа й королівська Вандея не вмре.
Я сказав це, щоб ви знали, аби вас попередити. Монсеньйор тут, коло мене. Я — уста, що з них ідуть його слова. Люди, що нас обложили, мовчіть.
От що ви повинні вислухати:
Не забувайте, що ваша війна з нами несправедлива.
- ↑ Згубник синіх.
270
