ляв між ними обов'язки, визначав порядок голосування; він був одночасно і вищою владою і суддею.
Для засідання військового суду Сімурден обрав ту саму приземну залю, де була раніше барикада перед виломом, а тепер у ній улаштовано було кордегардію. Він хотів скоротити шлях і від в'язниці до суду і від суду до ешафоту.
Опівдні, згідно з його наказом, суд зібрався на засідання в такій обстанові: три солом'яні стільці, сосновий стіл, дві засвічені свічки та перед столом табурет.
Стільці були для суддів, табурет — для підсудного. З двох кінців столу було ще два табурети, один для комісара-авдитора — його обов'язки виконував фур'єр, другий для секретаря, що за нього був капрал.
На столі лежала палічка червоного сургучу, мідна республіканська печатка, два каламарі, тека з чистим папером і два, розгорнені на всю свою широчінь, друковані оголошення. Одно — список осіб, поставлених по-за законом, друге — декрет Конвенту.
Середнього стільця було поставлено під трьохбарвними прапорами. За тих часів суворої простоти декорації швидко ставлялися, і треба було дуже небагато часу, щоб обернути кордегардію в судову залю.
Середній стілець, що призначався для голови суду, стояв просто проти дверей до темниці. За публіку були салдати.
Двоє жандармів охороняли табурет, призначений для підсудного. Сімурден сидів на середньому стільці, праворуч від нього капітан Ґешан, перший суддя і ліворуч другий суддя — сержант Радуб.
На Сімурденові був капелюх з трьохбарвною відзнакою, при боці шабля, за поясом — два пістолі. Шрам, ярко-червоної барви, додавав жорстокости його обличчю.
Радуб врешті вже мав на собі перев'язку. Його голова обвязана була хусткою; на ній розпливалася помалу кривава пляма.
393
