для ваших водотягів, олій для ваших лямп, огонь для ваших огнищ. Поміркуйте про рух хвиль, припливи і відпливи, постійне хвилювання моря. Що таке океан? Величезна сила, що дурно пропадає. Яка нерозумна земля! Не використати океану!
— То все мрії.
— Ні, то реальність.
Ґовен провадив далі:
— А жінка? що ви робите з неї?
Сімурден відповів:
— Те, чим вона є. Чоловікову служницю.
— Так. Але з однією умовою.
— Якою?
— Щоб чоловік був жінчиним слугою.
— Чи ти подумав, що ти кажеш? — покликнув Сімурден. — Щоб чоловік був слугою? — ніколи! Чоловік — є володар. Я визнаю лише одно королівство, то хатнє вогнище. Чоловік у себе вдома — король.
— Так. Але з однією умовою.
— Якою?
— Щоб жінка була там королевою.
— Це-б то ти жадаєш для чоловіка і для жінки…
— Рівности.
— Рівности! Чи ти розумієш, що кажеш? Це ж дві цілком різні істоти.
— Я сказав рівність. Я не казав — тотожність.
Настала знову павза, ніби тимчасове замирання між цими двома розумами, що обмінювалися блискавками.
Сімурден порушив мовчання.
— А дитина? кому ти її віддаєш?
— Насамперед батькові, що її зароджує, потім матері, що її народжує, потім учителеві, що її виховує, потім громаді, що її змужнює, потім отчизні, що є найвища мати і нарешті людськості — що є праматір.
— Ти не кажеш про бога.
— Кожен з цих щаблів, — батько, мати, учитель,
407
