калібри, хоч було вже трохи пізно робити ними перевірку; але не передбачали стільки пригод. Кожен матрос одержав торбу з набоями й застромив за пояс пару пістолів і одного кинжала. Поскладали гамаки; понаводили гармати; наладнували мушкети; наготували сокири й гаки; тримали напоготові камери з гарматними набоями та ядрами; одчинили камеру з порохом. Кожен став на своє місце. Все те робили не говорячи й слова і неначе в кімнаті вмирущого. Все робилося швидко й скорботно.
Потім поставили корвета на шпринг. Він мав шість котвиць, як фрегат. Спустили всі шість; сторожеву кітву спереду, паромну кітву ззаду, хвилеву кітву з боку відкритого моря, відпливну кітву з боку підводних скель, швартову кітву з правого борту, і головну кітву з лівого.
Дев'ять каронад, що зосталися живі, поставили в батареї, всі дев'ять з одного боку, з боку ворога.
Ескадра, все така мовчазна, теж налагодилася. Вісім суден творили тепер півкруга, а Менк'є був його хордою. «Клеймор», замкнений у тому півкрузі та ще й прикований своїми кітвами, сперся на підводне каміння, тоб-то на загибель.
То було неначе зграя собак навколо дикого кабана, що не подає голосу, але показує зуби.
З обох боків ніби чекали один на одного.
Клейморські гарматії стали при своїх гарматах.
Буабертело сказав до Ля В'євіля:
— Мені хочеться, щоб ми почали стріляти.
— То вже — хизування, — сказав Ля В'євіль.
Пасажир не пішов з чердака, він дивився на все байдужо.
Буабертело наблизився до нього.
69
