Ця сторінка вичитана
КНИГА ТРЕТЯ.
Гальмало.
I.
Слово — глагол.
Старий помалу підвів голову.
Той чоловік, що говорив до нього, мав зо тридцять років. Обличчя йому було засмалене по-морському; очі якісь чудні; проникливий матроський погляд у щирих мужицьких зіницях. Він міцно тримав у руках весла. Вигляд він мав лагідний.
У нього за поясом видко було кинжала, два пістолети й рожанець.
— Хто ви такий? — спитав старий.
— Я ж вам допіру що сказав.
— Чого ж ви від мене хочете?
Чоловік лишив весла, заложив руки на грудях і відповів:
— Забити вас.
— Як собі хочете, — сказав старий.
Чоловік сказав голосніше:
— Приготуйтеся…
— До чого?
— До смерти.
— Чого?
Замовкли. Чоловік неначе сп'ятився від питання. Тоді мовив:
74
