— Скільки вас?
— Сім тисяч,
І сходячи з горба, в той час, як селяни розхиляли перед маркізом Лянтенаком терен, Ґавар говорив:
— Монсеньйоре, нічого не може бути простішого. Те все можна пояснити одним словом. Чекали лише іскри. Республіканська афіша, повідомляючи, що ви тут, зняла повстання у всій країні за короля. Окрім того нас таємно повідомив Гранвільський мер, бо то наша людина; той самий, що врятував абата Олів'є. Цеї ночи дзвонили на сполох.
— З якого приводу?
— З приводу вас.
— Ага! — сказав маркіз.
— І от ми тут, — мовив Ґавар.
— І вас сім тисяч?
— Сьогодні. Завтра нас буде п'ятнадцять тисяч. Нас родить країна. Коли пан Анрі де ля Рошжакелен поїхав до католицької армії, дзвонили на сполох і за одну ніч шість парафій, Ісерней, Корке, Ешобруань, Об'єр, Сент-Обен і Нюейль, постачили йому десять тисяч душ. Не мали зброї, знайшли в одного муляра шістдесят фунтів пороху і пан ля-Рошжакелен вирушив з тим. Ми таки думали, що ви десь у цьому лісі, й шукали вас.
— І ви напали на синіх на фермі Ерб-ан-Пайль?
— Вітер не дав їм почути дзвону. Вони не боронилися. Дурні хуторяни добре їх прийняли. Сьогодні вранці ми оточили ферму, сині спали, одним махом справу скінчили. Я маю коня. Волите прийняти його, пане генерале?
— Добре.
Один селянин привів білого коня, осідланого по військовому. Маркіз, не скориставшись з допомоги, що йому хотів дати Ґавер, сів на коня.
— Гурра! — гукнули селяни. Бо англійські вигуки
109
