і не розумною дитиною. Маска жінки мусить бути в пошані, як лице чоловіка.
МАФІО. Перш за все треба, щоб жінка була жінкою, Дженаро! Але ми не маємо наміру ображати цієї. Ми тільки хочемо назвати себе їй. (Наближаючись на крок до дони Люкреції) Сіньоро, я Мафіо Орсіні, брат герцоґа де Гравіна, якого ваші слуги удавили уночі, коли він спав.
ДЖЕПО. Сіньоро, я Джепо Ліверето, небіж Ліверето Вітелі, якого ви наказали зарізать у льохах Ватикану.
АСКАНІО. Сіньоро, я Асканіо Петручі, брат у друге Пандольфа Петручі, володаря Сіени, якого ви вбили, щоб вільніше забрати собі його місто.
ОЛОФЕРНО. Сіньоро, мене звуть Олоферно Вітелоцо, небіж Яго д'Апіяні, якого ви отруїли на бенкеті після того, як неправдою одібрали в нього його чудову фортецю в Піомбіно.
ДОН АПОСТОЛО. Сіньоро, ви присудили до смертної кари на ешафоті дона Франціска Газела, дядька по матері дона Альфонса д'Арагон, вашого третього чоловіка, якого по вашому наказу забито списами на сходах собору святого Петра. Я дон Апостоло Газела, небіж одного й син другого.
ДОНА ЛЮКРЕЦІЯ. О, Боже!
ДЖЕНАРО. Хто ця жінка?
МАФІО. А тепер, коли ми назвали себе, хочете, щоб ми назвали й вас?
