ДЖЕПО. Дженаро, ця літера, знята з імени сіньори Люкреції — це твоя голова, знята з твоїх плечей.
ГЮБЕТА. Сіньоре Дженаро, цей каламбур притягне завтра пів міста на допит.
ДЖЕНАРО. Коли шукатимуть виноватого, я назову себе.
ГЮБЕТА (на бік.) Це було-б цікаво! Що сказала-б сіньора Люкреція? (Де-який час двоє чоловіків, одягнуті в чорне, ходять по майдану і наглядають.)
МАФІО. Панове, ось якісь непевні люди поглядають на нас. Мені здається, краще було-б нам розійтися. — Не роби нових дурниць, брате Дженаро.
ДЖЕНАРО. Будь спокійний, Мафіо. Твою руку! — Бажаю вам веселої ночи, панове! (Він іде до себе. Другі розходяться.)
ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. Що ти там робиш, у чорта, Рустіґело?
ДРУГИЙ ЧОЛОВІК. Чекаю, щоб ти забрався геть, Астоліо.
ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. Справді?
ДРУГИЙ ЧОЛОВІК. А ти що робиш, Астоліо?
ПЕРШИЙ ЧОЛОВІК. Чекаю, щоб ти пішов, Рустіґело.
