ДЖЕПО. Того разу було сумне оповідання; сьогодня веселе.
МАФІО. Веселе? Виходить, що дон Сілізео, красень тридцяти років, промантачивши на грі батьківську спадщину, оженився на багатій маркізі Кальпурнія, що зустрічає вже сорок восьму весну — і вам це весело? Божуся Бахусом, що ні!
ГЮБЕТА. Це сумно й звичайно. Розруйнований чоловік жениться на руїні. Ми бачимо те що-дня. (Він їсть. Де-котрі з присутних виходять з-за столу на перед кону і розмовляють між собою, поки йде орґія.)
ПРИНЦЕСА НЕҐРОНІ (до Мафіо, показуючи на Дженаро). Сіньор Орсіні, ваш друг, здається мені, дуже сумний.
МАФІО. Він завжди такий, сіньоро. Вибачте мені, що я його привів до вас без вашого ласкавого запрошення. Це мій побратим. Він урятував мені життя при наступі на Ріміні. А я приняв удар шаблі на Венсенському мості, що призначався йому. Ми ніколи не розлучаємось. Ми завжди разом. Один циган напророкував нам, що ми й помремо в один день.
НЕҐРОНІ (сміючись). А сказав він вам, чи то буде увечері, чи вранці?
МАФІО. Він сказав нам, що то буде вранці.
НЕҐРОНІ (сміючись ще дужче). Ваш циган не знав, що говорив. — Ви дуже любите цього молодого чоловіка?
